Наприкінці 20 ст. капітально відремонтований. Двоповерховий, цегляний, пофарбований (білі архітектурні деталі на темно-червоному тлі), цоколь облицьований сірим гранітом. У плані прямокутний з внутрішньою коридорною системою. Перекриття пласкі, дах вальмовий з сучасним покриттям у вигляді темно-зеленої черепиці.
Вирішений у стилі неоампір із застосуванням іншого, ніж у головному корпусі, коринфського ордера. Симетричний головний фасад фланковано одновіконними підвищеними ризалітами, що завершені аттиковими стінками, в лівому розташовано вхід. Наріжжя ризалітів рустовано, середню дев'ятивіконну площину фасаду на всю висоту розкреслено великими пілястрами. Центральне тривіконне прясло містить широкий балкон. Вікна прямокутні, дво- і тристулкові (у ризалітах), без обрамлень. Лише на другому поверсі центрального прясла вони увінчані напівкруглими нішками, у ризалітах — такими ж нішками з прямими сандриками на бічних опорах. Спрощений вінцевий карниз спирається на мутули. Стриманий ліплений декор складається з пілястрів зі стилізованими коринфськими капітелями та міжповерхових картушів у ризалітах. Південний бічний фасад з двома вікнами у центрі оформлений по боках здвоєними коринфськими пілястрами. На тильному фасаді влаштовано терасу на цегляних (унизу) і дерев'яних (на другому поверсі) стовпцях.
Двоярусний фасад критого переходу має спільні з суміжними спорудами архітектурні деталі: канелюровані зверху напівколони доричного ордера обабіч проїзду — як у головному корпусі, рустовані площини навколо арки проїзду та надвіконні ліплені картуші — як у будинку начальника училища.
Споруда є важливою складовою частиною архітектурного ансамблю.
Тепер використовується Департаментом міжнародного співробітництва Міністерства оборони України.