Інститут онкології та радіології
Комплекс споруд складається з восьми корпусів, зведених у 1960-і рр. У 1970—71 торцеву стіну адміністративно-лабораторного корпусу прикрашено мозаїчним панно «Перемога» (9x12,7 м; смальта, кераміка) із зображенням відомих представників світової і вітчизняної науки та медицини, як зробили найвагоміший внесок у боротьбу з раком (художники Г. Зубченко, Г. Пришедько).
Заклад заснований 1920 як Київський рентгенінститут. З 1925 Київський рентгено-радіологічний інститут, з 1934 — Київський науково-дослідний рентгено-радіологічний та онкологічний інститут, з 1989 — Київський науково-дослідний інститут онкології, з 1992 сучасна назва — Український науково-дослідний інститут онкології та радіології МОЗ України.
У клінічному корпусі інституту, спорудженому 1968 в глибині подвір'я (шестиповерховий, панельний), у 1968— 71 працював Шевченко Іван Теодосович (1905—93) — хірург, доктор медичних наук (з 1950), професор (з 1951), заслужений діяч науки УРСР (з 1963). В інституті з 1945, директор цього закладу у 1945—71, завідувач відділу (1971—76 — у корпусі № 2). З його ініціативи і під безпосереднім керівництвом було споруджено комплекс інституту на вул. Ломоносова. У післявоєнні роки — організатор системи протиракової боротьби в Україні, яка вважалась однією з найдосконаліших в СРСР. Досліджував проблеми профілактики, діагностики й патогенетичного лікування злоякісних пухлин, взаємодії пухлини і організму, онкогенетики. Розробив рентгенорадіумхірургічний метод з опромінюванням операційного поля після видалення пухлини. З ім'ям І. Шевченка пов'язано запровадження в інституті нових методів рентгенологічного дослідження: томографії, томофлюорографії, імпульсної крупнокадрової флюорографії тощо. Кабінет вченого містився на другому поверсі.
1996 на фасаді будинку встановлено бронзому меморіальну дошку з барельєфним портретом І, Шевченка (ск. І. Шаповал) [552].
