У ряді забудови вулиці. Будинок зведений за проектом військового інж. П. Голуб'ятникова. Освячений 29 листопада 1909. Споруджено на кошти (110 тис. крб.), зібрані впродовж двох років від слухачок відділення як плата за навчання та на пожертви від педагогічного персоналу, приватних осіб. За ці самі кошти у садибі Кирилівської лікарні 1909 побудували для відділення будівлю клінічної аудиторії на 200 слухачок.
Триповерховий з напівпідвалом, цегляний, тинькований, у плані складної конфігурації з виступом у вигляді на-півротонди з боку подвір'я. Споруджений у цегляному стилі з рисами неокласицизму. Головний фасад симетричний, центральну вісь виділено вхідним порталом. Бічні частини завширшки у три віконні прорізи кожна вирішені у вигляді ризалітів великого виносу. Перший поверх на головному та бічних фасадах оброблений ланцюговим рустом, другий поверх відділений від третього пояском сухариків.
Усі віконні прорізи прямокутної форми, завершені сандри- ками, форма яких варіюється по поверхах (на першому — більш монументальна, на третьому — проста, з замковим каменем у центрі). Головну вісь підкреслено двома пілястрами заввишки у два поверхи, що фланкують вікна сходової клітки, та аттиком у вигляді фронтону лучкової форми.
Споруда має багатопрофільний карниз з сухариками по всьому периметру. Бічні фасади асиметричні, кожний має ризаліт на один віконний проріз. Архітектурне вирішення напівротонди, що виступає з площини дворового фасаду, скромніше. Вона не має рустування на першому поверсі, всі віконні прорізи оздоблені сандриками, підвіконними по-лицями або міжповерховими гуртами. Добре збереглися інтер'єри пам'ятки, вирішені досить функціонально та лаконічно. Внутрішнє планування коридорного типу. Раніше у напівпідвалі містилися службові квартири персоналу.
На центральній осі споруди — дво- маршові сходи. На першому поверсі — вхід до аудиторії заввишки 9 м, розміщеної в напівротонді й розрахованої на одночасне перебування в ній 250— 300 слухачок. Аудиторія зроблена у вигляді амфітеатру, що освітлюється двома ярусами віконних прорізів (по 11 вікон на кожному ярусі). В ній зроблено також хори для демонстрування експонатів анатомічного музею. Збереглися металеві та дерев'яні конс-трукції рядів сидінь. На другому поверсі у правій частині будинку — велика прямокутна в плані аудиторія, освітлена 14 вікнами з чотирьох боків. Підлогу в коридорах, аудиторіях та на міжповерхових майданчиках сходів у гігієнічних цілях викладено метлась- кою плиткою. Збереглися первісні столярні заповнення і фурнітура вікон та дверей, радіатори, огородження сходів, на міжповерхових сходових майданчиках — металеві ґрати огородження вікон. У деяких аудиторіях залишилися старі книжкові шафи, інші меблі.
Пам'ятка — цінний зразок споруди медичної навчальної установи, що збереглася дотепер майже без змін. Медичне відділення при Вищих жіночих курсах (ВЖК) у Києві засноване з ініціативи професорів медичного факультету Київського університету В. Високовича, Ю. Лауденбаха, В. Ліндемана, Г. Малкова, П. Морозова, О. Муратова, М. Оболонського, О. Садо- вня, С. Томашевського, К. Трітшеля.
19 травня 1907 відбулося перше засідання засновників, на якому обрано педагогічну раду відділення і господарський комітет. 23 вересня 1907 у залі засідань Київської міської думи (будинок не зберігся, розташовувався на сучасному Майдані Незалежності) відбулося урочисте відкриття нового навчального закладу міста.
Медичне відділення ВЖК мало п'ятирічний термін навчання, але статусу державного навчального закладу не отримало. Програма викладання відповідала університетській. Професорсько-викладацький склад формувався зі спеціалістів медичного факультету Київського університету. Спочатку заклад працював у винайманих приміщеннях. Кількість слухачок відділення постійно зростала. Якщо його перший випуск 1912 налічував 95 вихованок, то на початок 1914 загальна кількість студенток становила 1500. Навчальний заклад проводив практичні заняття також у кількох клініках: розташованої поряд Олександрівської (тепер — Центральна міська клінічна лікарня) і Кирилівської лікарень, винаймав для навчання приміщення на вулицях Золотоворітській, 11 і Тарасівській, 6.
У цьому будинку на третьому поверсі містилися кафедра нормальної анатомії та велика зала, на другому — приміщення кафедр оперативної хірургії й гістології, зала для практичних занять з гістології, на першому — кафедри загальної патології і патологічної ана-томії, у напівпідвалі — лабораторія для робіт із загальної патології, приміщення для тварин, які використовувалися для наукових дослідів, морг Олександрівської лікарні, каплиця, кімнати для обслуги, машинне відділення для опалення і вентиляції.
1915 відділення перетворено на Київський жіночий медичний інститут. У квітні 1920 інститут об'єднали з медичними факультетами Київського університету та Українського державного університету і на їхній базі створили Інститут охорони здоров'я. У жовтні 1917 до нього приєднали одонтологічний факультет. У січні 1921 інститут перейменований на Київську державну медичну академію, в кін. 1921 — на Київський державний медичний інститут.
1917 - 23 у будинку на вул. Мечникова розмістилися кафедри нормальної анатомії, оперативної хірургії, судової медицини, міський судово-медичний морг, судово-медичні амбулаторії. Навчальні аудиторії використовувалися за первісним призначенням. На базі ка-федри судової медицини також проводилися заняття зі студентами Другого київського медичного інституту, юридичного факультету Київського університету. На базі цієї кафедри проходили спеціалізацію та удосконалення з судової медицини лікарі-курсанти Інституту вдосконалення лікарів.
Тут діяли музеї кафедр нормальної анатомії, судової медицини, оперативної хірургії. Кожна з цих кафедр мала велику наукову бібліотеку.
1954 кафедру нормальної анатомії перевели у новий корпус на Брест-Ли- товському просп. (тепер просп. Перемоги, 34). 1965 змінили приміщення кафедра судової медицини та міський морг (тепер на вул. Оранжерейній, 9). У кін. 1960-х рр. у будинку розмістилася кафедра патологічної анатомії Київського державного медичного інституту.
Тут у різний час працювали відомі учені, лікарі, громадські діячі.
Брюно Георгій Георгійович (1862— 1919) — гінеколог, завідувач акушерсько-гінекологічної клініки Київського університету (1913—19), професор медичного відділення ВЖК.
Високович Володимир Костянтинович (1854—1912) — патологоанатом, завідувач кафедри патологічної анатомії Київського університету і медичного відділення ВЖК (1895—1912).
Вотчал Євген Пилипович (1864—1936) — ботанік, акад. ВУАН (з 1921), професор медичного відділення ВЖК. Івакін Олексій Андрійович (1893—1941) — анатом, завідувач кафедри нормальної анатомії Київського державного медичного інституту (1924—30). Іваницький Григорій Семенович (1867—1940) — хірург, завідувач кафедри оперативної хірургії й топографічної анатомії Київського державного медичного інституту (1922—28). Каллістов Іван Павлович (1897— 1963) — хірург, завідувач кафедри оперативної хірургії й топографічної анатомії Київського державного медичного інституту (1957—63).
Кисельова Олександра Пилипівна (1918-95) - патологоанатом, завідувачка кафедри патологічної анатомії (1971—91), проректор з навчальної роботи (1960—67) Київського державного медичного інституту, заслужений діяч науки УРСР (з 1981).
Константинович Володимир Миколайович (1872—1920) — патологоанатом, завідувач кафедри патологічної анатомії Київського університету (1913— 20), професор медичного відділення ВЖК.
Кульчицький Костянтин Іванович (1922—97) — хірург, завідувач кафедри оперативної хірургії й топографічної анатомії Київського державного медичного інституту (1963—94), заслужений діяч науки УРСР (з 1981), лауреат Державної премії УРСР (1983), премії ім. О. Богомольця АН УРСР (1986). Лапинський Михайло Микитович (1862—1926) — психіатр, завідувач кафедри неврології та психіатрії Київського університету (1903—18), професор медичного відділення ВЖК. Левитський Михайло Андрійович (1871—1942) — офтальмолог, завідувач кафедри очних хвороб (1922—41), декан лікувального факультету (1922—25) , проректор Київського державного медичного інституту (1926— 30), професор медичного відділення ВЖК.
Ліндеман Володимир Карлович (1868 - 1933) — патологоанатом, завідувач кафедри загальної патології Київського університету і Київського державного медичного інституту (1901—22), професор медичного відділення ВЖК. Малков Григорій Митрофанович (1869—?) — терапевт, завідувач кафедри окремої патології і терапії Київського університету (1905—19).
Морозов Павло Іванович (1846— 1927) — хірург, завідувач кафедри оперативної хірургії й топографічної анатомії Київського університету і Київського державного медичного інститу-ту (1886—1910, 1917—22), проректор Київського університету (1906—10), директор Київського жіночого медичного інституту (1916—20), проректор Київської державної медичної академії (1921).
Муратов Олександр Олександрович (1850—1918) — гінеколог, завідувач кафедри акушерства та гінекології Київського університету (1900— 13), професор медичного відділення ВЖК.
Нечай Павло Іванович (1859—?) — психіатр, професор медичного відділення ВЖК і кафедри психіатрії Київського державного медичного інституту (1920—24).
Новицький Софроній Терентійович (1892—1957) — хірург, професор, завідувач кафедри оперативної хірургії й топографічної анатомії (1945—57), декан лікувального факультету Київського державного медичного інституту (1948—54).
Оболонський Микола Олександрович (1856—1913) — судмедексперт, завідувач кафедри судової медицини (1889—1913) і декан медичного факультету Київського університету (1902— 13), професор медичного відділення ВЖК.
Орлов Володимир Дмитрович (1856— 1919) — гігієніст, завідувач кафедри гігієни Київського університету (1893—1914) , професор медичного відділення ВЖК.
Радзієвський Олексій Григорович (1864—1935) — хірург, професор медичного відділення ВЖК і Київського жіночого медичного інституту (1907— 19), завідувач кафедри госпітальної хірургії Київського державного медичного інституту (1920—32).
Садовень Олексій Андрійович (1857—1918) — біохімік, завідувач кафедри біохімії (1889—1919) і декан медичного факультету Київського університету (1914—19), професор медичного відділення ВЖК.
Сапожников Юрій Сергійович (1897— 1970) — судмедексперт, завідувач кафедри судової медицини (1936—70), декан лікувального факультету Київського державного медичного інституту (1936—40, 1947—48). Головний судмедексперт УРСР (1937—54). Свиридов Олександр Іванович (1900— 73) — анатом, професор кафедри нормальної анатомії Київського державного медичного інституту. Автор оригінальної теорії про первинне походження лімфатичної системи у хребетних.
Спіров Михайло Сергійович (1892— 1973) — анатом, завідувач кафедри нормальної анатомії Київського державного медичного інституту (1930— 71), заслужений діяч науки УРСР (з 1943).
Стражеско Микола Дмитрович (1876— 1952) — терапевт, професор медичного відділення ВЖК (з 1910), завідувач кафедри лікувальної діагностики (1917—18, 1922—27), госпітальної терапевтичної клініки (1927—37) Київського державного медичного інституту, директор факультетської терапевтичної клініки (1929—52).
Студзинський Іван Вікентійович (1887—1964) — хірург, завідувач кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії Київського державного медичного інституту (1930—41).
Сушко Олександр Овксентійович (1899—1978) — анатом, директор Київського стоматологічного інституту (1946—51), доцент кафедри нормальної анатомії Київського державного медичного інституту (1951—71), заступник директора інституту з навчальної частини. Виявив «клапани-шлюзи» у судинах внутрішніх органів. Його препарати широко використовувалися в атласах з анатомії.
Титов Іван Трохимович (1875—?) — патологоанатом, завідувач кафедри патологічної анатомії та гістології Київського жіночого медичного інституту (1913—20), завідувач кафедри патологічної анатомії Київського державногомедичного інституту (1920—22), голова його вченої ради.
Томашевський Сергій Петрович (1854-1916) - дерматовенеролог, завідувач кафедри дерматовенерології Київського університету (1899—1916), директор медичного відділення ВЖК і створеного на їхній основі з його ініціативи Київського жіночого інституту (1909— 16), засновник і голова сифілідологічного і дерматовенерологічного това-риств при Київському університеті (1900—16).
Тржецеський Антон Антонович (?—?) — фармаколог, завідувач кафедри фармакології Київського університету і Київського державного медичного інституту (1909—22), професор медичного відділення ВЖК.
Трітшель Карл Генріхович (1842—1914) — терапевт, завідувач кафедри окремої патології й терапії з госпітальною клінікою Київського університету (1878—1903), професор медичного відділення ВЖК.
Чайка Євген Іванович (1902—76) — патологоанатом, завідувач кафедри патологічної анатомії (1941—70), проректор з навчальної та наукової роботи Київського державного медичного інституту (1943—58), заслужений діяч науки УРСР (з 1955). Почав працювати у цьому будинку 1927 прозектором міської лікарні, 1932 очолив центральну лабораторію і прозектурню лікарні, які містилися у цьому будинку.
Чернов Василь Єгорович (1852—1914) — педіатр, завідувач кафедри педіатрії Київського університету (1889—1915) , професор медичного відділення ВЖК.
Шимановський Олександр Федорович (1860—1918) — офтальмолог, завідувач кафедри очних хвороб Київського університету (1903—18), професор медичного відділення ВЖК.
Тепер будинок займають дві кафедри Національного медичного університету ім. О. Богомольця: кафедра оперативної хірургії й топографічної анатомії та кафедра патологічної анатомії. У будинку також міститься морг Центральної міської клінічної лікарні [774].