До Аскольдової могили прямує пров. Аскольдів. У 19 ст. на цій території виявлено два великі скарби — бл. 5 тис. араб­ських монет 8—10 ст., печерний лабі­ринт з давньоруськими написами 11 ст. Угорське вперше фіксується в Лаврентіївському літопису під 860 у розповіді про прибуття до Києва з пів­ночі Дніпром-Славутою князя Осколда (пізніше пишеться Аскольд) з дружи­ною. Назва походить від географічних особливостей місцевості («угор», «уз­гір'я» — схил у гори, крутий берег річки). Поширена версія про утворен­ня назви від давніх угорців, які прохо­дили Києвом у 9 ст., безпідставна. Під 1151 і 1161 у «Повісті временних літ» зафіксовано, що тут був заміський князівський двір з оборонними спору­дами (археологічних підтверджень цьо­му не виявлено). 882 Аскольд був під­ступно вбитий на Угорському новго­родським князем Олегом і похований на місці загибелі, що дало нову назву місцевості. За топографічними ознака­ми, Угорське укріплення могло займати підвищення на північ від Берестового лісу, де пізніше з'явилося князівське село Берестове. В літературі (зокрема, в Іпатіївському літопису) згадуються Угорські ворота, які слід дислокувати поблизу давнього Спаського (тепер — Дніпровський) узвозу. Північний кор­дон міг проходити в районі сучасного Марийського парку. За дослідженням історика В. Ляскоронського, на схилах Угорського в бік Дніпра існувало сели­ще Підугорське. На території місце­вості з давньоруських часів діяв монас­тир, спочатку жіночий, у 12 ст. перетво­рений на Пустинно-Микільський чо­ловічий, при якому розташовувався ве­ликий цвинтар. У радянський час мона­стир і цвинтар знищено, на цьому місці розплановано парк (див. ст. 4).