Садиба 1909—11

Різницька, 9-а

1889 власниця продала маєток вдові генерал-майора К. Судравській, яка 1899 у свою чергу продала цю садибу дружині надвірного радника С. Жук. 1907 садибу придбав дворянин О. Десницький. 1911 ділянку було поділено на дві частини. Садибу, де нині розташовані житловий будинок № 9-а та флігель № 9-б, придбала вдова статського радника, дворянка В. Гудшон. Після її смерті 1913 садиба перейшла до нащадків. 1918 ділянка частинами була продана М. Кореневському, З. Мірній, Ш. Липницькому та Ш. Народецькому. Будинок № 9-а та інші будівлі великої садиби (флігель № 11-а та особняк № 11, що не збереглися) було споруджено на замовлення О. Десницького. 1909 у майстерні О. Трахтенберга розроблено проекти три-, чотириповерхового будинку № 9-а, розташованого біля одноповерхового з мезоніном особняка і півтораповерхового флігеля (обидва не збереглися). 1913 в цій же майстерні був виконаний техніком М. Анічкіним проект чотириповерхового флігеля № 11-а. Архітектура садиби була витримана в єдиному стилі модерн. Флігель № 9-б збудовано 1911 на замовлення дворянки В. Гудшон.

Головний будинок (№ 9-а). Триповерховий з підвалом і чотириповерховим ризалітом з боку подвір'я, цегляний, пофарбований, у плані Т-подібної конфігурації. Перекриття пласкі, залізобетонні. Дах двосхилий, з бляшаним покриттям. Секційного типу, з входами з кожного сходового майданчика в одну та дві багатокімнатні квартири (на п'ять—сім кімнат). У підвалі розміщувалися двірницька, пральня, льохи та машинне відділення для водяного опалення. Всього у будинку було одинадцять квартир, одні парадні та двоє чорних сходів, зроблених з граніту. Тепер у будинку 17 квартир, одні парадні сходи.

Оздоблений у стилі модерн. Головний фасад має симетричну композицію, в основі якої — розташована у центрі розкріповка завширшки на три віконні прорізи. По її осі на другому та третьому поверхах закомпоновано тристулкові вікна, у завершенні — кругле вікно, поділене на три частини цегляними стовпчиками. Центральні вікна з обох боків підкреслено пілястрами, що проходять через весь ризаліт до верхівки (здіймаються над дахом) та декоровані колами зі стрічками. Ризаліт має завершення параболічної форми. Парадний вхід з фрамугою, рисунок хрестовин виконано у вигляді рослинного орнаменту, двостулкові двері фільончасті. З обох боків від розкріповки на другому та третьому поверхах влаштовано широкі балкони з ажурними металевими ґратами. На першому поверсі з правого боку розміщено проїзд на подвір'я (брама не збереглася). Фасад прикрашено на третьому поверсі стилізованими пілястрами. Вікна обрамлено широкими карнизами та підвіконними деталями, зробленими за індивідуальним рисунком для кожного поверху. Вінцевий карниз виконано досить лаконічно у вигляді полички. Антаблемент та надвіконні деталі другого поверху було прикрашено майолікою (тепер втрачена, місця облицювання зафарбовано чорною фарбою).

В інтер'єрі збереглися металеві огородження сходів, фрагменти облицювання сходових майданчиків метлаською плиткою.

Флігель (№ 9-б). Триповерховий, цегляний, у плані прямокутний. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям. Секційного типу, всього має шість чотири- та трикімнатних квартир, парадні й чорні гранітні сходи.

Вирішений у стилі модерн. Композиція головного фасаду симетрична. У центрі влаштовано розкріповку, яку обрамлюють пілястри, що височать над дахом. На розкріповці закомпоновано великі вітражі освітлення сходів. З обох боків від неї — балкони з металевими ґратами. Вікна та балконні двері двостулкові. Пілястри розкріповки декоровано колами з трьома стрічками. Вінцевий карниз прикрашено мереживом зубчиків.

Оздоблення інтер'єрів не збереглося, зокрема у житлових кімнатах на стелях втрачено розетки вишуканої форми. Будинки — зразок вирішення забудови садиби в стилі модерн.

Тепер флігель відселений, перепрофілюється під адміністративний будинок для Спілки жінок України [1287].

 

  • Автор: Тетяна Товстенко

Також на цій вулиці