На поч. 1890-х рр. садибу придбала дворянка А. Лісовська й звела на ній наявний будинок як прибутковий. Згодом, до націоналізації у радянський час, садибою володів А. Лісовський. Планування квартир збереглося частково, автентичні інтер'єри втрачені. Чотириповерховий з підвалом, цегляний, тинькований, у плані Т-подібний. Дах двосхилий з бляшаною покрівлею. Перекриття пласкі по дерев'яних балках. Оформлений еклектично з елементами неоренесансу.

Композиція головного фасаду симетрично-осьова. Поділ по вертикалі підкреслено центральною і бічними розкріповками, прикрашеними аркатурними фризами. Центральну вісь акцентовано тридільним аттиком з горищним вікном, бічні — прямокутними аттиковими стінками, оздобленими неглибокими фільонками. Розкріповки виділено бічними канелюрованими коринфськими пілястрами на рівні третього-четвертого поверхів та лопатками першого-другого поверхів. Вертикальні членування фасаду доповнюють два ряди балконів, первісна ажурна огорожа яких втрачена. По вертикалі фасад членовано міжповерховими карнизами. Перший поверх оброблено дощаним рустом.

В правій частині головного фасаду — прямокутний отвір проїзду у двір. Парадний вхід на центральній осі, вирішено у вигляді спрощеного порталу з сандриком та замковим каменем, над сандриком вміщено декоративні рослинні композиції. Віконні прорізи оздоблено простими сандриками та підвіконними фільонками з рослинним орнаментом.

Архітектурне декорування фасаду гіпсове та змодельоване в цеглі. Будинок — типовий зразок недорогого прибуткового житла кін. 19 ст. у стилі історизм. Тепер частина приміщень використовується під офіси [1740].

• Грищукова Д.
,
• Лісовська А.
,
• Лісовський А.