Двоповерхова цегляна споруда із склепінчастим перекриттям зводилася для військово-сирітського відділення. Третій поверх з плоским залізобетонним перекриттям надбудовано у 1950-х рр.
І Перший поверх, заглиблений у землю І на 2 м, і другий мають ідентичне планування. Витягнутий у плані корпус (73Х 18 м) поперечними стінами поділено на п'ять частин. Вузькі (завширшки 5 м) бічні та центральні однопрогінні приміщення зі сходами фланкують великі двопрогінні зали з розміщеними по їх поздовжніх осях квадратними стовпами, що несуть склепіння з розпалубками. Перший та другий поверхи сполучають двоє двомаршових сходів. Архітектура вирішена у стилі класицизму. Фасади чітко розчленовано на яруси міжповерховими гуртами і карнизом. Нижній поверх оброблено плоским рустом, перемички віконних піролізів з замковими каменями. Площинні і бічні й центральний ризаліти акцентовано потрійними віконними прорізами, оформленими на другому поверсі архівольтами.
І 3 1910 у казармах розташовувалася 3- я авіаційна рота, згодом розгорнута у 3-й авіаційний парк. 1912—14 у цій роті служив видатний льотчик П. Нестеров (загинув 1914 у бою). У 3-й роті проходило авіаційну підготовку багато військових льотчиків, спортсменів, конструкторів. У жовтні 1917 солдати 3-го авіапарку підняли збройне по-встання, що закінчилося поваленням у Києві Тимчасового уряду. У січні 1918 3-й авіапарк було роззброєно Центральною Радою, більшість її солдатів-неукраїнців вислано до Росії. На базі авіапарку було сформовано 1-й Український авіаційний загін. Підрозділ з такою самою назвою розташовувався на території авіапарку і за часів гетьмана П. Скоропадського.
1952 на фасаді одної з будівель встановлено меморіальну дошку на відзнаку участі вояків у жовтневому 1917 повстанні (арх. І. Шмульсон).
З 1920-х pp. у казармах розміщено взуттєву фабрику [588].