Троїцька церква, 1763—67

Китаївська, 15

Ззовні храм тиньковано, перекладено верхи, пофарбовано стіни, всі бані наново покрито мідними листами, центральну баню позолочено. Худ. Й. Шелтовський разом із майстрами лаврської школи малярства заново розписав інтер'єр, поновив різьблений позолочений іконостас. Капітальну реконст-рукцію храму здійснено 1892 арх. В. Ніколаєвим: зроблено ремонт цегляної кладки фундаментів, стін і склепінь, розтесано нові вікна, бічні фасади укріплено контрфорсами, до західного фасаду зроблено велику прибудову, дерев'яну підлогу замінено чавунними плитами з Успенської церкви Києво-Печерської лаври. 1900 храм перетворено на теплий: у тамбурі перед входом поставлено чотири голландських груби. 1907—10 пофарбовано бані й промито живопис. Під час 2-ї світової війни постраждав дах. У 1950-х рр. впали бані. 1978 розроблено проект реставрації церкви (архітектори В. Безякін, Р. Викова, Г. Максимова). 1992 здійснено ремонт і реставрацію. Шестистовпна, триапсидна, п'ятибанна, з трьома престолами — Троїцьким, Сергія Радонезького і Димитрія Ростовського. Стіни цегляні, на вапняному розчині. Перекриття баневі (над середохрестям і вівтарем) й склепінчасті. Завершується храм грушоподібними банями з перехватом і вишуканими ліхтариками. Двосвітня. Площини стін з великими віконними прорізами завершено карнизами й розчленовано по вертикалі контрфорсами на бічних фасадах і лопатками — на східному. Трикутний тимпан фронтону південного порталу і прилеглі площини стін прикрашено бароковим ліпленням, що складається з орнаментальних й рослинних мотивів. Тимпан фронтону північного порталу заповнений скульптурними зображеннями ангелів, по боках порталу — декоративні канелюровані напівколонки спрощеного ордера, що спираються на кронштейни і завершуються гострокутними дашками. По осях обох порталів нагорі влаштовано пишно оздоблені ліпленням глухі ніші й характерні для українського бароко чотирипелюсткові віконця. Інтер'єр храму з двома висотно розкритими світловими банями (над середохрестям та вівтарем) прикрашено відтвореним за описами бароковим чотириярусним іконостасом (арх. Р. Викова). В об'ємно-просторовому вирішенні та силуеті храму відображено риси доби розвитку архітектури українського бароко серед. 18 ст. У підземних склепах південного приділу поховано ігумена Києво-Печерської лаври (з 1867) Модеста (1806—71) та ієромонаха Лаври (з 1843) Іполита Ященка (1806—75). На підлозі — дві бронзових плити з написами. У цьому ж приділі зберігаються мощі Феофіла. В окремій ніші у стіні церкви у 1892 було поховано єпископа Калузького Віталія. Праворуч від входу до храму в стіні встановлено хрест на пошанування похованого тут соборного старця Лаври, ієромонаха Геннадія (помер 1866). З 1992 — діючий храм [635].

Також на цій вулиці