Келії братські, 1830-і рр.

Січневого повстання

Проект реконструкції виконав арх. П. Спарро. Восени 1839 зроблено дерев'яні сходи на другий поверх, розібрано перегородку, груби тощо. Із закриттям приділу Трьох святителів на другому поверсі собору Успіння Пресвятої Богородиці Лаври його іконостас перемістили у цю споруду, де було освячено церкву в ім'я Всіх преподобних Печерських. 1840 келії тиньковано й побілено. 1872 здійснено розширення та ремонт приміщення церкви за проектом військ. інж. О. Ветринського: розібрано перегородку, що відокремлювала храм від «пустопорожнього» місця, переміщено сходи на горище у західний кут, зроблено дві нові голландські груби тощо. Церква діяла до 1920-х рр. (закрита, вірогідно, 1929). З серед. 1940-х рр. до закриття монастиря використовувалася за призначенням. 2002 завершено капітальний ремонт споруди і церкви в ній.

Будинок двоповерховий, цегляний, тинькований, побілений, у плані Г-подібний, вкритий вальмовим дахом з бляшаною покрівлею. Має кілька входів. Система планування змішана, на другому поверсі — зального типу. Перекриття першого поверху — циліндричні склепіння з розпалубками, другого — пласкі. Сходи гранітні. Вирішений у формах класицизму. Центральні частини семиосьових південного і західного фасадів акцентовано чотири- колонними пристінними вхідними портиками з трикутними фронтонами. Прямокутні віконні прорізи і дверні отвори обрамлено профільованими лиштвами. Фасади завершено профільованим карнизом. В інтер'єрі другого поверху сучасний розпис.
С невід'ємною складовою комплексу Ближніх печер. 1990 корпус передано монастирю.
Тепер на першому поверсі — книжкова та іконна крамниця, службові приміщення монастиря, на другому — церква Всіх преподобних Печерських [1449].

 

  • Автор: Михайло Дегтярьов, Людмила Рилкова

Також на цій вулиці