«Будинок для вдів» Дегтерьових М. П. і Є. І., 1892

Покровська, 1/1

 Будинок призначався для безкоштовного проживання бідних вдів з дітьми. Триповерховий на невисокому цоколі, цегляний, тинькований, у плані близький до Г-подібного. Дах двосхилий. Внутрішнє планування будинку секційно-коридорне.Оздоблений у стилі історизм, горизонтально розчленований міжповерховими гуртами, завершений фігурним фризом та розкріпованим карнизом. Два нижні поверхи розкреслені стрічковим рустом. Головний фасад будинку розкріпований, виступні частини підкреслені, починаючи з другого поверху, пілястрами великого ордера, що надає архітектурі споруди характеру парадності й монументальності. Розкріповки завершені на даху прямокутними металевими парапетами з тумбочками, фігурним аттиком над зрізаним наріжжям. Віконні прорізи прямокутної форми, з підвіконними нішами, на першому поверсі — із замковими каменями, на другому — з візерунчастим орнаментом, на третьому — з фільонками. Вікна центральної частини — з напівциркульними перемичками з архівольтами, які спираються на невеликі пілястри, та замковими каменями. За проектом з боку вул. Покровської на другому й третьому поверхах було по два, у зрізаній частині — по одному балкону (верхній — на фігурних кронштейнах). Балкони, деякі елементи декору фасадів, первісне планування та оздоблення інтер'єрів втрачені. Будинок — цінний зразок споруди кін. 18 ст. доброчинного призначення.

29 листопада 1892 будинок був освячений і прийняв перших мешканців. Засновники будинку для вдів М. Дегтерьов та його дружина ставили за мету забезпечити безкоштовним житлом найбідніших київських громадян, зокрема багатодітних вдів, які не мали засобів до існування. У будинку були 42 різні за площею окремі кімнати. На кожному поверсі в кінці широкого й світлого коридору містилася простора кухня з великою грубою й плитою, з дванадцятьма відділеннями, що закривалися на ключ, і де кожна сім'я мала можливість окремо готувати обід. Багатодітним і зовсім бідним вдовам видавалися безкоштовні обіди із загальної кухні. Термін проживання не обмежувався, але адміністрація мала право відмовити у наданні квартири тим, хто порушував правила співжиття. Деяким з них було заборонено заходити в будинок після 9 год. вечора. Доброчинний заклад діяв до встановлення радянської влади. Пізніше використовувався як житловий будинок з комунальними квартирами. З 1970-х рр. тут містяться установи Державного, тепер — Національного банку України [1121].