Історія ділянки відома з 1873, коли її купив з публічних торгів київський міщанин Я. Могила. 1886 за духовним заповітом перейшла до його дружини М. Могили. 1893 садибу придбали батьки худ. Г. Світлицького. Тоді тут розташовувалися дерев'яний житловий будинок, два дерев'яні флігелі, сарай, фруктовий сад (усі будівлі втрачено). 1898 на замовлення власників зведено будинок, що зберігся дотепер. Розміщений на тильній межі ділянки, обнесеної огорожею. Перед головним фасадом розбито невеликий сад. 1957 будинок капітально перебудовано з втратою первісного декору. Двоповерховий, дерев'яний, обкладений цеглою, ззовні облицьований керамічною плиткою. Дах двосхилий з трикутним фронтоном. Замість дерев'яної заскленої галереї на два поверхи з вхідними дверима й критим ґанком, увінчаним трикутним фронтоном, зроблено цегляну прибудову. Головний фасад — на три прямокутні віконні прорізи. Внутрішнє планування приміщень анфіладне.
1919–47 у цьому будинку жив і працював Світлицький Григорій Петрович (1872–1948) — живописець, народний художник УРСР (з 1946). Дитячі та юнацькі роки митця (1872–93) пройшли у садибі на вул. Дегтярній, 33 (не збереглася), де жила його бабуся Л. Світлицька. У 1889—93 навчався у Київській рисувальній школі М. Мурашка, в 1893—1900 — в Імператорській АМ у Санкт-Петербурзі у живописців М. Кузнецова, І. Рєпіна, П. Чистякова. Дружив з А. Куїнджі, передвижниками, з 1896 постійно брав участь у виставках різних товариств, у 1900—19 працював у мозаїчних майстернях під керівництвом П. Чистякова. 1919 повернувся до Києва у батьківський дім, в якому мешкав до останніх днів життя. Тут була й майстерня художника, де написані основні його твори — пейзажі, портрети, натюрморти, різножанрові акварелі. Сюди приходили художники, музиканти, учні, колеги — викладачі Київського художнього інституту, в якому він працював з 1935 (з 1947 професор). 1946 Г. Світлицькому першому в Україні було присвоєно звання народного художника.
1958 у будинку відкрито меморіальний музей митця на громадських засадах. Підпорядковувався різним державним музеям, з 1988 — Музею історії міста Києва. Збірка музею включає колекції картин, ескізів, документи, фотографії, меморіальні речі митця тощо.
1985 праворуч від входу на фасаді встановлено нову (замість відкритої 1958) мармурову меморіальну дошку з барельєфним портретом художника і рельєфним написом (скульптори І. Дубасов, І. Сидоренко). 1972 перед будинком встановлено бронзове погруддя Г. Світлицького [1297].

• Дубасов І.
,
• Кузнецов М.
,
• Куїнджі А.
,
• Мурашко М. І.
,
• Рєпін І.
,
• Світлицька Л.
,
• Світлицький Г. П.
,
• Сидоренко І.
,
• Чистяков П.