На червоній лінії забудови. Зведений на замовлення домовласника О.Тихонова за проектом арх. М. Казанського.
Триповерховий, з напівпідвалом, цегляний, у плані близький до прямокутника. Композиція фасаду традиційна для архітектури київських прибуткових будинків кін. 19 ст.— з виділенням центральної та двох симетричних флангових вертикальних осей. Центральну вісь завершує трикутний фронтон. Напівциркульні вікна третього поверху на центральній та флангових осях фланковані тричвертєвими композитними колонками, прикрашені розірваними лучковими сандриками з рельєфними зображеннями ваз. Оригінальним оздобленням вирізняється портал головного входу у вигляді напівциркульного отвору, фланкованого пілястрами й увінчаного лучковим фронтоном з соковитим ліпленням у тимпані. Різноманітні ліпні прикраси застосовано у фризі будинку та у вставках під вікнами. Площину першого поверху оброблено рустом. Господарські приміщення були винесені у тильну частину.
Будинок репрезентує характерну забудову кін. 19 ст. у заповідній зоні Київського дитинця.
У 1901—04 тут проживав Анциферов Микола Павлович (1889—1958) — історик, дослідник культурологічних питань міського середовища. Автор відомого твору «Душа Петербурга» (1922). Пізніше М. Анциферов жив на вул. Воровського, 15, з 1908 — у Петербурзі. У будинку неодноразово бував близький знайомий родини Анциферових, директор ботанічного саду Київського університету С. Навашин.
З серед. 1940-х рр. частину помешкань будинку було передано вченим АН УРСР. Тут проживали:
до 1953 у квартирі № 9 — Давидов Олександр Сергійович (1912—93) фізик-теоретик, акад. АН УРСР (з 1964), заслужений діяч науки УРСР (з 1972), Герой Соціалістичної Праці (1982), директор Інституту теоретичної фізики АН УРСР (з 1973). У 1945—53 працював в Інституті фізики АН УРСР, займався теорією твердого тіла, створив теорію ексітонів молекулярних кристалів, обгрунтував явище т. зв. давидовського розщеплення молекулярних термів у кристалах. У 1953—64 працював у Обнінську та Москві, потім повернувся до Києва, жив на вул. Горького, 3-а; у 1940—60-х рр. у квартирі № 5 Пасічник Митрофан Васильович (1912— 96) — фізик, акад. АН УРСР (з 1961). У ці роки працював в Інституті фізики АН УРСР (1949—65 — директор). Наукові роботи присвячено ядерній фізиці, їхні результати застосовано для розрахунків реакторів на швидких нейтронах. З 1960-х рр. жив на вул. М. Заньковецької, 5/2;
з 1940-х рр. до кінця життя у квартирі № 3 — Пекар Соломон Ісакович (1917—85)—фізик-теоретик, акад. АН УРСР (з 1961). До 1960 керував теоретичним відділом Інституту фізики АН УРСР, з 1960 — завідувач теоретичного відділу Інституту напівпровідників АН УРСР (тепер Інститут фізики напівпровідників НАН України). Одночасно (1944—76) — професор кафедри теоретичної фізики Київського університету. Відзначений Державною премією УРСР (1981). Створив наукову школу. Працював у галузі фізики твердого тіла; автор теорії поляронів, побудував квантову теорію оптичних властивостей кристалів.
Є відомості про перебування за цією адресою на межі 19—20 ст. Мачтета Григорія Олександровича (1852—1901) письменника та поета, учасника народницького руху [489].

• Анциферов М. П.
,
• Давидов О. С.
,
• Казанський М.
,
• Мачтет Г. О.
,
• Навашин С. Г.
,
• Пасічник М. В.
,
• Пекар С. І.
,
• Тихонова О.