Садиба (Лапинського М. М.), 1909

Гончара Олеся, 60

Ділянку на крутому рельєфі, що належала Ф. Галецькій, 1904 придбав лікар М. Лапинський, раніше ставши власником суміжної садиби на вул. Бульварно-Кудрявській, 27 (нині вул. Воровського), в якій він проживав. Об'ємно-просторова композиція забудови навіяна образами середньовічної фортечної архітектури в готичному стилі. Це детально розроблений та замкнений архітектурний ансамбль, що складається з семиповерхового, на напівпідвалі будинку, віднесеного від червоної лінії вулиці, до якого перекинуто місток на рівні другого поверху. Простір перед спорудою забудовано одноповерховими службами (колишні льодовня, пральня, сараї), дах яких слугував двором-садом для мешканців будинку. З вулиці до будинку, через великий перепад висот, ведуть кам'яні сходи, що огинають витончену камерну будівлю — колишню двірницьку — з круглою дозорною вежею. Всі малі архітектурні форми комплексу (підпірні стіни, глухі та наскрізні парапети) викладено з жовтої київської цегли. Вони організують підходи до будинку, складаючи з ним єдине ціле. Основним елементом садиби є семиповерховий, з напівпідвалом, цегляний, Т-подібний у плані, односекційний, з двома квартирами на поверсі (в кожній по сім кімнат) прибутковий будинок з двома ліфтами. Первісне планування квартир анфіладне. Композиція чолового фасаду симетрично-осьова. Бічні осі підкреслено ризалітами, увінчаними щипцями з пінаклями. Усі житлові кімнати було обклеєно шпалерами, підлоги викладено дубовим паркетом, стелі розписано водяними клейовими фарбами.

Декоративне оздоблення фасадів та інтер'єрів усіх споруд має значні втрати.

Завдяки чудовому використанню гористого рельєфу, пластичній насиченості та загальній архітектурній гармонії ансамбль садиби органічно включений в містобудівну композицію вулиці. Комплекс будівель на вул. О. Гончара, 60 — явище виняткове для рядової забудови Києва поч. 20 ст..

  • Автор: Марія Кадомська, Володимир Хромченков

Також на цій вулиці