Петро (світське ім'я — Могила Петро Симеонович; 1596—1647) — митрополит Київський, Галицький і всієї Русі. Народився в сім'ї молдовського господаря й угорської княжни. Ймовірно на­вчався у Львівській братській школі. 1625 прийняв чернецький постриг. З 16 вересня 1627 — архімандрит Києво-Печерської лаври, 1630 заснував на території лікарняного монастиря при ній Лаврську школу, працювати в якій запросив найосвіченіших діячів України. 1631 вступив у Київське братство. З листопада 1632 Петро (Могила) — митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, хіротонізований 28 квітня 1633 у Львівській братській церкві Успіння Пресвятої Богородиці.

Об'єднав Лаврську і Братську школи у Київський братський колегіум, що почав діяти з вересня 1632. Петро (Могила) відіграв вирішальну роль в розвиткові навчального закладу, організації навчального процесу на засадах європейської освітньої системи. Після смерті фундатора й опікуна, який заповів йому велику частину маетностей, кошти і бібліотеку, став іменуватися

Києво-Могилянським колегіумом, з 1694— академією.

Митрополит надавав великої уваги розвиткові друкарства, особливо друкарні Києво-Печерської лаври, яка в цей час досягла розквіту.

Петро (Могила) добився у польського короля легалізації православної церкви в Україні та повернення їй майна, дбав про її піднесення, унормування право­вого статусу, покращення матеріального становища, ремонт і реставрацію церковних споруд. Він упорядкував Устав православної церкви й уніфікував обрядовість. Основою віровчення православних став твір Петра (Могили) та Ісайї (Трофимовича-Козловського) «Православне сповідання віри» («Ка­техізис»), схвалений на Київському со­борі 1640 і чотирма вселенськими патріархами.

1646 лаврська друкарня випустила «Требник» Петра (Могили), обсягом 1760 сторінок, прикрашений гравюрами лаврського майстра Іллі. Видання набуло значення церковної енциклопедії, яка не втратила свого значення дотепер.

Владику поховано в соборі Успіння Пресвятої Богородиці (могила не збереглась). 12 грудня 1992 прилучений до лику святих православної церкви. Бронзове погруддя встановлене на по­стаменті призматичної форми з грубо обробленого сірого граніту. Виконаний в реалістичній традиції. Святитель вдягнений у літургійний одяг і митру. Митрополит ніби звертається до пастви, тримаючи у руках розгорнуту книгу «Требник» — своєрідний символ відродженого православ'я. Виразне одухотворене обличчя з владним поглядом великих очей і міцно стулени­ми вустами в обрамленні довгих вусів і бороди, близьке до прижиттєвих зображень владики. Ретельне опрацювання обличчя, рук, деталей одягу поєднується з загальною монументаль­ністю пластичного рішення, що ство­рює життєво переконливий і водночас узагальнюючий піднесений образ.

На чоловому боці постаменту накладними бронзовими літерами наведено ім'я і дати життя митрополита. На тор­цевому боці — дві металеві пластини з присвятою та дарчим написом.

• Могила П. С.