На ділянці з незначним схилом, навпроти Золотоворітського скверу, поряд із будинком Управління Південно-Західної залізниці. Є частиною запроектованого арх. О. Маринченком житлового об'єму, зведеного неповністю, чим і пояснюється незавершеність просторового вирішення споруди й даної ділянки вулиці. Незважаючи на це, за планувальними та стилістичними характеристиками його визнано одним із показових прикладів житлових будинків цього періоду.
П'ятиповерховий, на високому цоколі, цегляний, тинькований, п'ятисекційпий, з дво- і трикімнатними квартирами. Прийнята конструктивна система несучих поздовжніх стін. Триярусна композиція фасадів, яким приділено однакову увагу, відображає функціональну структуру споруди. Основним композиційним вузлом головного фасаду є ризаліт у середній частині будинку, по осі якого влаштовано проїзд із бічними проходами, відокремленими міцними стовпами. Склепіння проїзду кесоноване. Стіна ризаліту з рівня другого поверху розкріпована пілястрами стилізованого ордера, увінчаними шістьма вазами, що за формою нагадували амфори (нині втрачено). Важливим мотивом у пластиці головного фасаду є згруповані по вертикалі лоджії другого, третього і четвертого поверхів. Вирішення дворового фасаду ґрунтується на ритмі ризалітів сходових кліток. У створенні архітектурного образу споруди має значення фактура тинькованої поверхні стін, використання двох тонів сірого тиньку на головному фасаді й рожевого — на дворовому, графічність прорисовки окремих деталей будинку.
У композиції і стилістиці деталей відобразилося спрямування архітектури цього періоду на подальший розвиток конструктивізму з творчим застосуванням форм та засобів класицистичної спадщини.

• Маринченко О.