Житловий будинок 1908, в якому проживали Вербицький О. М., Міхновський Ю. М.
Зведено за проектом арх. О. Вербицького. Під час Великої Вітчизняної війни зруйновано, 1946 будовано з частковим переплануванням.
Триповерховий з цокольним напівповерхом, цегляний, у плані П-подібний, трисекційний: з чоловою двоквартирною і двома одноквартирними секціями в дворових крилах. Парадні приміщення виділено на фасаді еркерами і балконами, які формують асиметричну композицію. Особливістю фасаду, виконаного в стилі раціонального (конструктивного) модерну, є контраст фактур — кольорових керамічних плиток, гладенької площини стін і штучного каменю з колотою поверхнею у цоколі. Глазурованою плиткою синьо-зелених тонів акцентовано підвіконні площини і фриз із стрічкою геометризованого рослинного орнаменту. Асиметрію фасаду підсилено завершенням лівого еркера щипцем, у полі якого кольорове майолікове панно із зображенням Пана, що грає на сопілці, та двох німф на тлі пейзажу (виконано О. Вербицьким і А. Козловим в Абрамцевській керамічній майстерні). В оформленні фасаду використано також художній метал у деталях огорожі. Відповідно до авторського проекту ріг праворуч по фасаду мав завершення у вигляді вежки зі шпилем (не збудовано). Втрачено частину карниза і балюстраду.
Будинок — одна з небагатьох пам'яток, на фасаді якої зберігся монументальний живопис.
У дорадянський період тут проживав Вербицький Олександр Матвійович (1875—1958) — архітектор, інженер, педагог, за проектами якого споруджено адміністративний будинок Південно-Західної залізниці (1910—12, вул. Пушкінська, 14), ряд житлових будинків (вулиці Банкова, 12; Володимирська, 22; Рейтарська, 20) у Києві, фабрику у м. Малині (1906—07) тощо.
У 1930-х рр. в квартирі № 13 мешкав Міхновський Юрій Михайлович (1866— 1937) — церковний діяч, архієпископ УАПЦ, настоятель Софійського собору (з 1932). Під час голодомору 1932—33 брав участь в організації допомоги голодуючим. 1936 позбавлений права служити. 1936—37 збирав підписи за відкриття бодай одного храму у Києві.
10 липня 1937 заарештований органами НКВС, розстріляний 16 жовтня 1937 [731].
Також на цій вулиці
-
Житловий будинок 1900—01, в якому проживали Недєлін Є. Я., Скуратов П. Л.
Лютеранська, 12
-
Житловий будинок рубежу 19—20 ст., в якому проживали Курбас Лесь, Чистякова В. М.
Лютеранська, 13
-
Будинок Київського доброчинного товариства («Сулимівка»), 1833— 35
Лютеранська, 16
-
Реальне училище та гімназія Євангелістської лютеранської громади, кін. 19 — поч. 20 ст.
Лютеранська, 18—20
-
Житловий будинок наукових співробітників 1931
Лютеранська, 21/12
-
Лютеранська євангелістська кірха, 1855—57
Лютеранська, 22
-
Особняк (Аршавського С. О.), 1907
Лютеранська, 23
-
Житловий будинок працівників НКВС, 1934—35
Лютеранська, 27—31
-
Житловий будинок, 1909
Лютеранська, 32-а
-
Житловий будинок рубежу 19—20 ст., в якому проживав Паустовський К. Г.
Лютеранська, 33
-
Фонтани, 1949
Лютеранська, 5–7
-
Садиба поч. 20 ст., в якій проживали Андрєсва М. Ф., Горький М., Ковальов О. О.
Лютеранська, 6—8