Первісно - двоповерхова споруда, на аттику якої була вказана дата побудови (втрачена). Весь час використовувалася за призначенням. На першому поверсі були розташовані житлові приміщення для робітників та службовців. Другий займали бактеріологічний відділ і кімнати для спеціальних хімічних аналізів. Окрема кімната з удосконаленою витяжкою призначалася для роботи з їдкими газами. У 1975-78 реконструйована з надбудовою третього й ман-сардного поверхів, заміною перекриттів та інженерних мереж, влаштуванням зовнішніх металевих протипожежних сходів (автори проекту - архітектори В. Гопкало, А. Дубинська, М. Ліберберг).
Триповерхова з мансардою, цегляна, пофарбована, у плані Г-подібна. Основний об'єм орієнтований вздовж вул. Ю. Коцюбинського, дворове крило - паралельно вул. Некрасовській. Планування основного об'єму з виділеною ризалітом сходовою кліткою -коридорне двобічне, у крилі - коридорне однобічне. На третьому поверсі з боку вул. Некрасовської влаштовано залу засідань на 112 місць. Міжповерхові перекриття - пласкі залізобетонні, над залою - з полегшених панелей по металевих балках, у мансарді - дерев'яні. Вальмовий дах - по дерев'яних кроквах, покриття бляшане. Оздоблена в раціональних формах неоренесансу (нижні два поверхи) та класицизму (надбудовані поверхи). Композиція фасадів ритмічно-ярусна, сформована горизонтальними гуртами та міжвіконними й наріжними поповерховими лопатками, виділеними білим кольором на тлі пофарбованих стін. Вікна прямокутні: на першому поверсі - з клинчастими перемичками й підвіконними полицями, на другому - з прямими сандриками й підвіконними фільонками, на третьому - вікна менші за розміром, без оздоблення, підкреслені широким підвіконним гуртом, у мансарді - рідко розставлені маленькі віконця. Фасади мають широкий фриз і вінцевий карниз значного виносу зі стилізованими модульйонами. Акцентним елементом фасаду з боку вул. Ю. Коцюбинського є центральний ризаліт асиметрично розміщеного головного входу. Первісне оформлення інтер'єрів не збереглося.
Будинок - зразок громадської споруди спеціального призначення поч. 20 ст. Питання про організацію централізованого санітарного контролю і нагляду у Києві було порушене на засіданні Міської управи, що відбулося 21 травня 1887. Рішення про створення Київської міської санітарної станції і проект тимчасових правил ухвалено у грудні 1891. Спочатку її планувалося розмістити на Хрещатику. Станція була допоміжним органом у роботі виконавчої Санітарної комісії при Міській думі. Її головна мета полягала у захисті населення від недоброякісних харчових продуктів та їх фальсифікацій. 1900 штат станції складався з трьох осіб (завідувач, помічник і лаборант), на її утримання призначалося 2400 крб. щорічно. Крім спостережень за якістю харчів, станція проводила аналізи води, повітря, ґрунту, сили освітленості, здійснювала судово-медичну експертизу тощо. За короткий термін заклад перетворився в один з провідних на півдні Російської імперії в своїй галузі.
1928 тут утворено Київську міську дезінфекційну станцію з районними відділками. 
Тепер - Київська міська санепідемстанція, при якій діють бактеріологічна, вірусологічна, небезпечних інфекцій, СНІДу, санітарно-гігієнічна, радіологічна лабораторії [886].

• Гопкало В.
,
• Дубинська А.
,
• Ліберберг М.
,
• Ніколаєв І. В.