Триповерховий (нижній поверх є цокольним напівповерхом), цегляний. У плані близький до прямокутника, в тилу має виступ, що відповідає чорним сходам. Фасад декоровано цегляною кладкою. Вікна двох верхніх поверхів прикрашено сандриками з замковими каменями, нижнього — ліпними гірляндами. Лопатки другого поверху оброблено рустуванням. Площина фасаду розчленована горизонгоризонтальними тягами. Вхід до будинку у правій частині фасаду.

З 1908 будинок і садиба перейшли у власність Ігнатовича Віктора Володимировича (1862-1933) — громадського діяча, одного з керівників Київської контори Державного банку (з 1906 — касира Старої Громади, члена-засновника Української федеративно-демократичної партії (грудень 1917), члена фінансової комісії української мирової делегації на переговорах Української Держави з Росією (травень 1918).

У квітні 1909 В. Ігнатовича відвідав Франко Іван Якович (1856-1916) — український письменник і громадський діяч, який перебував у Києві нелегально. Їх об'єднували не тільки родинні стосунки (їхні дружини були сестрами), а й активна участь у громадському і культурному житті. В. Ігнатович був членом правління і скарбником «Українського клубу» (вул. Володимирська, 42), збори якого відвідав І. Франко.

Квартира В. Ігнатовича займала весь верхній поверх, складалася з шести кімнат, двох передпокоїв, кухні і ванної. Планування меморіальної частини в основному збереглося, але на поверсі тепер розміщено дві квартири. В пам'ять про перебування в будинку І. Франка на фасаді 1955 встановлено меморіальну дошку з білого мармуру, яку 1971 замінено на гранітну дошку сірого кольору [224].

• Ігнатович В. В.
,
• Франко І. Я.