Будинок зведено на його замовлення за проектом арх. О. Хойнацького. Наявна споруда відрізняється від архівних креслень: центральна частина з подвійними пілястрами по флангах увінчувалася трикутним фронтоном з акротеріями та датою в тимпані «1880». Вхід мав бути збоку, а не у центрі, й, враховуючи багатодітність замовника, передбачалося поквартирне планування. Ймовірно, під час упорядкування вулиці утворився високий цокольний поверх, тому довелося влаштувати стрімкі одномаршові сходи до дверей. В особняку було 22 житлові кімнати, чотири ванні кімнати, чотири туалети, кахляні груби; парадні кімнати прикрашало ліплення. На ділянці окремо розташовувалися цегляний будинок кухні, каретник зі стайнею, льодовня, кучерська й двірницька з кухнею (не збереглися).

На поч. 1918 у підвал будинку влучив снаряд. Зі встановленням радянської влади особняк націоналізовано й переплановано під комунальні квартири. На поч. 1990-х рр. проведено капітальний ремонт з черговим переплануванням, розтесуванням вікон у цокольному поверсі, заміною зовнішніх одномаршових сходів на двобічні двомаршові. Двоповерховий з високим цокольним поверхом, цегляний, у плані Т-подібний.

Головний фасад декоровано в цеглі з дотриманням основних засад стилю класицизм. Поверхню стін оброблено рустом: на рівні цоколю — тинькованими квадратами, на першому поверсі — цегляним рельєфним горизонтальним рустом, на другому — дощаним рустом. У центрі симетричної композиції на дев'ять віконних осей — тривіконна розкріповка входу, підкреслена подвійними безордерними пілястрами та верхніми вікнами з напівциркульними перемичками, окресленими архівольтами. П'яти архівольтів поєднані імпостами, вище розташований зубчастий фриз. Інші прямокутні вікна обрамлено класицистичними лиштвами. Подвійні фільончасті пілястри на флангах та у центрі фасаду підтримують вінцевий карниз з модульйонами, що подовжується на тильному й бічних фасадах.

Будинок — цікавий зразок житлової забудови міста доби історизм. Власник садиби о. Порфирій помер у червні 1903 і був похований на цвинтарі церкви Марії Магдалини, де був першим її настоятелем, частково й творцем. За його духівницею вся нерухомість надходила у пожиттєве володіння дружині (померла 1909), потім — дітям, яких було семеро. Коли вони здійснювали роздільний акт, на території садиби вже стояли, крім особняка, ще два великі прибуткові будинки, які збереглися й дотепер (вул. Обсерваторна, 17 та 21). Власне батьківський будинок дістався у спадок братам Д. та М. Янковським. Д. Янковський був до 1910 директором Уманської чоловічої гімназії, звідки його переведено до Києва на посаду директора Шостої гімназії. Він переоформив садибу на себе, сплатив братові компенсацію. Жив у цьому будинку. 1919 розстріляний у київській ВЧК.

Перед 1-ю світовою війною квартиру № 1-а в особняку винайняла під каплицю маріавітська громада. З'явилася у Києві 1909 на чолі з настоятелем ксьондзом Чеславом Червінським, мала намір спорудити парафіяльний маріавітський костьол навпроти — на вул. Обсерваторній, 8. Проект не був здійснений у зв'язку з початком війни.

Тепер у будинку міститься Посольство Арабської Республіки Єгипет.

• Потоцька О.
,
• Хойнацький О.
,
• Янковський Д.
,
• Янковський М.
,
• Янковський П.