1951 — 55 за проектом арх. В. Созанського реконструйований з надбудовою верхнього поверху й оформленням фасадів.
Чотириповерховий, з підвалами, цегляний, тинькований, пофарбований, у плані Н-подібний з вхідним портиком у центрі головного фасаду. Перекриття пласкі, дах вальмовий, під бляхою. Система планування коридорна з парадними сходами у центрі і допоміжними з боків. Архітектурне оздоблення виконано у формах радянської неокласики. Центр головного фасаду виділено портиком, що виступає, і трикутним щипцем з круглим горищним віконцем, фланги — неглибокими ризалітами з гранчастими еркерами на другому поверсі (збереглися з 1938) та балконами на надбудованому четвертому. Портик при вході утворено чотирма пілонами, з єднаними лучковими арками, що несуть балкон четвертого поверху. Капітелі пілонів наближені до коринфських. Прорізи, що виходять на цей балкон, мають півциркульні перемички, в інших частинах будівлі — прямокутні. Вікна другого і третього поверхів мають спільне облямування, завершені прямим сандриком. Такий самий сандрик увінчує традиційний за формою класицистичний портал головного входу. Перед трьома отворами на другому поверсі над порталом улаштовано балкон з балюстрадою. Його напрямок продовжують невеликі балкони із ґратами завширшки в один проріз. Горизонтальні членування фасаду доповнюють валик над цоколем, декор з вертикальних нішок у підвіконнях третього поверху, вінцевий карниз.
Аналогічні горизонтальні членування на спрощених бічних і тильному фасадах. Оформлення інтер'єрів суто функціональне (паркет, сходи, бетонна мозаїчна підлога в комунікаційних приміщеннях).
Будинок — зразок вітчизняної архітектури 1930—50-х рр.
Тепер використовується як профілакторій НАУ [1595].