Будинок лісоінженерного факультету КСГІ (Українського лісотехнічного інституту) 1925—27, 1946—50

Генерала Родимцева, 19

В період Великої Вітчизняної війни будинок зазнав руйнування. У 1946—50 відновлений за проектом архітекторів П. Петрушенка та В. Созанського із дотриманням первісних архітектурних форм, надбудовою третього поверху, підвищенням фронтону на чоловому фасаді та подовженням бічних крил з боку подвір'я.
Триповерховий з підвалами, цегляний, тинькований, пофарбований, у плані Ш-подібний, симетричний відносно осі головного входу, що веде до парадних тримаршових сходів, перекритих заскленим світловим ліхтарем. Допоміжні входи, пов'язані з двомаршовими сходами, містяться у бічних крилах з боку двору. Дах вальмовий під бляхою, перекриття пласкі залізобетонні, у вхідних приміщеннях та коридорах спираються на підпружні арки. Архітектурний декор, що складається з міжвіконних пучкових пілястр, розкріпованих карнизів, аркових мотивів, фігурних сандриків і вінцевого фронтону, запозичено з арсеналу українського будівництва кін. 17—18 ст. Композиція чолового фасаду пов'язана з внутрішньою структурою. У центральному п'ятивіконному ризаліті, увінчаному двоярусним криволінійним фронтоном, на першому поверсі міститься вестибуль (з входом у підвал), на другому — актова зала пл. 214,7 кв. м, що виділяється найбільшими арковими вікнами. Великим аудиторіям по 150 кв. м кожна відповідають тридільні одновіконні ризаліти на флангах. Причілки ризалітів членовано пучковими пілястрами заввишки у два поверхи, осі яких продовжено у надбудові. Пілястри центрального ризаліту мають стилізовані коринфські капітелі. На заглиблених площинах фасаду на сім віконних осей кожне застосовано поповерхові пілястри, що на першому поверсі є складо-вою частиною пристінної декоративної аркади. Вікна першого поверху прямокутні (за винятком бічних ризалітів), другого і надбудованого третього поверхів та фронтону — аркові. Отвір головного входу з півкруглою перемичкою й окремі аркові отвори акцен-товано сандриками з мотивом зустрічних волют (вхід і фронтон), трикутними (бічні ризаліти), а також замковими каменями (вікна актової зали). Принцип членування пілястрами на одновіконні прясла з нижніми прямокутними і верхніми арковими віконними прорізами поширено також на спрощені бічні й тильний фасади. Оздоблення інтер'єрів позбавлено зайвої пишноти. Урочистого характеру парадним вхідним приміщенням надають аркади на хрещатих у плані пілонах з масивними карнизними імпостами. Вхід на сходи в глибині вестибуля відкривають широкі коробові арки, підхід до яких фланкують трипрогінні аркади півкруглого абрису. Пласка стеля вестибуля прикрашена кесонами з ліпленими розетками у центрі, підлога замощена плитами штучного мармуру. Сходова клітка, оточена по периметру двоярусною трипрогінною аркадою, що яскраво освітлюється згори через скляний ліхтар. Огородження аркад і тримаршових кам'яних сходів складено з балясин. На проміжному майданчику сходів збе-реглося первісне замощення з метлаських кахлів. У приміщеннях та коридорах, що ритмічно членовані підпружними арками, підлога паркетна.
В ансамблі сільгоспакадемії ця споруда, як і сусідній з нею житловий будинок № 1, вирізняється найбільшою близкістю до архітектури українського бароко.
З 1928 тут розміщувався лісоінженерний факультет КСГІ, який 1930 став самостійним Українським лісотехнічним інститутом (УЛТІ). З 1936 функціонував як Київський лісогосподарський інститут (КЛГІ), з 1954 — факультет УСГА (з 1991 — УДАУ, з 1994 — НАУ). 1954—62 тут містилися також ректорат й адміністративна частина УСГА, що функціонувала як навчальна частина УАСГН.
У цьому будинку працювали: 1928—32
— Вотчал Євген Пилипович (1864— 1937) — ботанік і фізіолог рослин, акад. УАН (з 1921). Завідувач кафедри ботаніки КСГІ (з 1922) та УЛТІ (з 1930). Одночасно — один із засновників Наукового інституту селекції, організатор і завідувач його лабораторії біохімії та фізіології (1922—37), завідувач кафедри Київського медичного інституту (1920—30). Один з основоположників окремої фізіології сільськогосподарських рослин, польової фізіології, теорії врожайності, посухостійкості. Здійснені під його керівництвом у 1920-і рр. досліди в Святошинському лісництві заклали наукову базу для виробництва в СРСР терпентину — основної сировини для одержання скипидару і каніфолі. Працював на другому поверсі, кімната № 64.
1963 - 79 — Клецький Лев Михайлович (1903—89) — економіст-аграрник, акад. УАСГН (з 1959), чл.-кор. ВАСГНІЛ (з 1966, акад.-секретар відділення економіки й організації сільськогосподарського виробництва УАСГН (1959— 62). У період роботи у цьому будинку — завідувач кафедри організації сільського господарства УСГА (1963—74), потім — професор кафедри. Досліджував проблеми експлуатації сільськогосподарських машин, продуктивності праці, рентабельності виробництва в сільському господарстві.
1966 Працював на першому поверсі, кімната № 9.
1965 — 70 — Кондратюк Євген Миколайович (1914—92) — ботанік, чл.-кор. АН УРСР (з 1972), заслужений діяч науки УРСР (з 1981), директор Центрального республіканського ботанічного саду АН УРСР (тепер — Національний ботанічний сад ім. М. Гришка НАН України) у 1959—65, Донецького ботанічного саду АН УРСР (1970—87), завідувач кафедри ботаніки УСГА (1965—70). Одночасно — науковий співробітник Інституту ботаніки АН УРСР (1949—59, 1965—70). Досліджував проблеми систематики, флористики, інтродукції й акліматизації рослин. Заснував і очолив новий науковий напрям — «промислову ботаніку». Працював на третьому поверсі, кімната № 110.
1928— 30 — Кравчук Михайло Пилипович (1892—1942) — математик, акад. ВУАН (з 1929), член УНТ у Києві (з 1917), НТШ у Львові (з 1925), низки зарубіжних математичних товариств. З 1923 професор кафедр математики КСГІ, УЛТІ—КЛГІ, КВЗІ (з 1926 працював за сумісництвом). Одночасно викладав у Київському університеті (з 1917), КПІ (з 1921). Вчений секретар Президії (1928—29), голова комісії математичної статистики ВУАН(1923—34), завідувач відділу Інституту математики ВУАН (з 1934). Досліджував проблеми різних галузей математики: алгебри, математичного аналізу, теорії функцій, диференціальних та інтегральних рівнянь, теорії ймовірностей, математичної статистики, історії математики. Репресований у 1938, помер в ув'язненні, реабілітований 1956.
1951 - 91 — Логгінов Борис Йосипович (1898—1995) — вчений у галузі лісівництва, акад. УАСГН (з 1957). Завідувач кафедри лісових культур КЛГІ, УСГА (1953—74), потім — професор кафедри. Одночасно — голова відділення лісівництва, гідротехніки та меліорації й член президії УАСГН (1957—62). Зробив значний внесок у розробку наукових засад захисного лісорозведення. Розробив і обґрунтував агролісомеліоративне районування України. Автор фундаментальної праці «Основи полезахисного лісорозведення» (1962), висновки й рекомендації якої знайшли широке застосування у практиці лісового господарства.
Працював на третьому поверсі, кімната № 126. Аудиторії № 127, в якій викладав Б. Логгінов, присвоєно ім'я вченого. 1939—41, 1944—45 — Переход В'ячеслав Іванович (1887—1964) — вчений у галузі економіки лісового господарства, акад. АН БРСР (з 1950), заслужений діяч науки БРСР (з 1956), завідувач сектора (з 1946), директор (1949—54) Інституту лісу БРСР. Під час роботи у цьому будинку викладав на кафедрі загального лісівництва КЛГІ (1939—41, 1944 - 45 . Досліджував проблеми економіки лісівництва, історії й теорії лісового господарства.
1944 –62 — Поварницин Володимир Олексійович (1899—1962) — ботанік, чл.-кор. АН УРСР (з 1948). Завідувач кафедр дендрології КЛГІ (1945—54), УСГА (1954—62). Одночасно працював старшим науковим співробітником Інституту ботаніки АН УРСР (з 1949). Досліджував проблеми класифікації й типології лісів, їх продуктивності, плодоносності та природного відновлення. Разом із співробітниками кафедри доклав багато зусиль для відродження знищеного окупантами дендрологічного саду КЛГІ. Працював на третьому поверсі, кімната № 95.
1933 - 41, 1944—49 — Погребняк Петро Степанович (1900—76) — лісівник і ґрунтознавець, акад. АН УРСР (з 1948). У зазначені роки очолював кафедри загального лісівництва і лісового ґрунтознавства. Одночасно — завідувач відділу екології та географії рослин Інституту ботаніки АН УРСР (1944—45) й кафедри ґрунтознавства Київського університету (1944—47), засновник і директор Інституту лісу АН УРСР (1946—56), віце-президент АН УРСР (1948—50), голова Ради з вивчення продуктивних сил УРСР (1948—52). Створив наукову школу в лісівництві, відому як українська типологічна; один із засновників порівняльної фітоекології. Наукові дослідження вченого 1930—40-х рр. присвячені вивченню ґрунтів і кореневих систем у лісах (переважно соснових) українського Полісся, проблемам мінерального живлення деревних порід у вегетаційний період. У кабінеті П. Погребняка як завідувача кафедри (третій поверх, кімната № 93) збережено прижиттєву обстановку діяльності вченого — особисті речі, бібліотеку, меблі. Біля входу встановлено пам'ятну дошку вченому.
1929 - 41, 1944—53 — Ролл Яків Володимирович (1887—1961) — ботанік і гідробіолог, чл.-кор. АН УРСР (з 1939), заслужений діяч науки УРСР (з 1948). Завідувач кафедри ботаніки УЛТІ— КЛГІ (1930—41, 1944—53). Одночасно — директор Інституту гідробіології АН УРСР (1939—59), професор Київського університету (1945—53) та інших вузів. Вивчав проблеми флори прісноводних водоростей і фітопланктону річок України. Уперше провів дослідження фітопланктону Дніпра на ділянці Дніпропетровськ—Київ. Працював на третьому поверсі, кімната № 112.
1965 - 79 — Романенко Ілля Никанорович (1909—82) — економіст-аграрник, чл.-кор. ВАСГНІЛ (з 1956), акад. УАСГН (з 1957), директор Українського НДІ економіки та організації сільського господарства (1956—66). У 1966—77 — завідувач кафедри економіки УСГА, з 1977 — науковий консультант. Одночасно — головний вчений секретар Президії УАСГН (1957—62). Досліджував проблеми економіки сільського господарства, переважно у галузі тваринництва. Працював на другому поверсі, кімната № 32.
1933 - 41, 1941—62 — Сироцинський Костянтин Євстафійович (1902—62) — економіст-аграрник, чл.-кор. УАСГН (з 1959). Доцент, згодом — завідувач кафедри економіки організації сільськогосподарського виробництва КІЕМСГ, КСГІ, УСГА (1934—41, 1944—62). Одночасно — голова секції економіки сільського господарства Республіканського товариства «Знання» (з 1933); очолював Раду по впровадженню у виробництво наукових систем ведення господарства (1960—61), був членом бюро відділення економіки УАСГН. Працював на першому поверсі, кімната № 9.
В будинку також працювали академіки УАСГН, ректори вузу: 1957—59 — В. Крамаров (1950—84 працював у корпусі № 5 на кафедрі ремонту машин); 1959—61 — С. Лебедев (1962 — у корпусі № 3, 1963—88 — у корпусі № 4 на кафедрі фізіології та біохімії рослин); 1954—57 — П. Пшеничний (1953—78 — в корпусі № 2 на кафедрі годівлі тварин). Кабінет ректора має тепер № 71—74.
З 2002 у будинку розміщується Науково-навчальний інститут лісового й садово-паркового господарства та водних ресурсів [1593].

  • Автор: Елла Піскова, Тетяна Трегубова.

Також на цій вулиці