Поховання Єгорової М. О., 1878

У південній консі церкви св. великомученика Димитрія Солунського

Єгорова Мотрона Олександрівна (? 1810, Силістрія, тепер Республіка Болгарія – 9.03.1878, Санкт-Петербург) – засновниця Свято-Введенської релігійної жіночої громади, доброчинниця. Була одружена з військовим І.Єгоровим, який у чині капітана загинув під час Кримської війни 1853–56. М.Єгорова також брала участь у кримській кампанії, допомагала пораненим у Севастополі, була поранена. З 1856 проживала в Києві у власному будинку на вул. Рибальській (номер не встановлений). За підтримки митрополита Санкт-Петербурзького Ісидора (Никольського) та митрополита Київського і Галицького Філофея (Успенського) заснувала у власній садибі Свято-Введенську релігійну жіночу громаду, яка опікувалася нужденними похилого віку духовного звання. Для реалізації своїх планів підготувала необхідну документацію та фінансове забезпечення громади, офіційно затвердженої указом від 4 березня 1878, підписаним імператором Олександром ІІ. За свою доброчинну діяльність здобула велику повагу. Вжила заходів щодо влаштування головної церкви в ім'я Введення до храму Пресвятої Богородиці, замовила у Санкт-Петербурзі іконостас та ікони для неї, підготувала пропозиції щодо влаштування нижнього храму в ім'я св. великомученика Димитрія Солунського. Через кілька днів після підписання указу померла у Санкт-Петербурзі. Незадовго до смерті прийняла чернечий постриг з ім'ям Димитра. Як духовна особа була тимчасово похована в «палатці» при Федорівській церкві Олександро-Невської лаври. 8 серпня 1878 тіло перевезено до Києва і покладено у підготовленому для цього місці в поховальному храмі заснованої нею громади. В пам'ять про засновницю обителі двічі на рік – 9 березня і 26 жовтня (в день святої) в цій церкві правили урочисті служби у присутності вищих церковних ієрархів. 1961, після закриття монастиря, перепохована на Звіринецькому цвинтарі на ділянці, придбаній монастирем 1888 для поховання черниць. 8 серпня 1996 останки черниці Димитри було повернено й покладено у відновленому храмі в біломармуровому саркофазі. Керівництво Свято-Введенського чоловічого монастиря підготувало матеріали для її канонізації [910].

  • Автор: Тетяна Кочубинська.

Також на цій вулиці