Годинник ваговий, з шести-, семиден­ним заводом механізму. Після вибуху і в наступні часи неодноразово ремонтувалася. З кін. 1910-х рр. — келія, пізніше — житло. Відомо, що у цій споруді до 1970 проживав о. Димитріан (у миру — Васянович Даниїл Григорович; 1897—1970) — ієромонах, перебував у Свято-Троїцькому монас­тирі з 1923. Після закриття монастиря 1944 працював у Ботанічному саду, не полишивши духовного сану. З відрод­женням поч. 2002 як дзвіниця. У зв'язку з незадовільним технічним станом 2001 неподалік зі сходу побудовано ідентичну споруду — цегляну копію, куди на поч. 2002 пере­несено старовинний годинник та три дзвони, що відбивають кожну чверть та годину.

Двоповерхова, дерев'яна на цегляному підмурку, у плані прямокутна. Ліва (менша) частина з вхідним ґанком та внутрішніми дерев'яними сходами го­ризонтально ошальована дошками, права гладенько тинькована й побі­лена. Перекриття пласкі, критий бля­хою дах над правою частиною двосхи­лий з горищним віконцем зі сходу, над лівою частиною — односхилий. До пе­ребудови мала міжповерхові заглиб­лення колодязного типу для ваг годин­ника.

Оздоблена у формах історизму. Компо­зиція асиметрична з домінантною пра­вою частиною, завершеною на чолі трикутним ошальованим напівфронтоном, у тимпані якого розміщувався круглий циферблат годинника. Гребінь даху над цією частиною увінчано дзвоновим ярусом у вигляді невеликої чо­тиригранної вежки на чотирьох опор­них стовпцях під складчастим дахом з хрестом. Вхідний ґанок на лівому фланзі чолового фасаду має вигляд веранди під односхилим дахом. Фрон­тон і підзор ґанку прикрашено різьб­ленням у вигляді зубців. Двері та вікна прямокутні, у рамковому дерев'яному обрамленні. Особливої виразності спо­руді надає контраст між світлими тинь­кованими та темними дерев'яними пло­щинами і деталями.

Є ранньою і типологічно рідкісною спорудою монастиря [1372].