Майстерні, поч. 1900-х рр.

Тимірязєвська, 1

 Крім надання початкової освіти у школі-притулку, монастир залучав підлітків-сиріт, переважно в 10—17-річному віці, до навчання різним ремеслам (слюсарному і столярному). Малярному, палітурному, покрівельному у майстернях, розміщених в інших корпусах. У радянський час до серед. 1929 приміщення орендувала під житло сільгоспартіль, яка складалася переважно з ченців монастиря, потім — майстерні трудової школи № 81. Пізніше корпус передано Ботанічному саду. Неодноразово ремонтувався. Будинок одноповерховий, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний. Перекриття пласкі, дах вальмовий, з шиферним покриттям. Внутрішнє планування коридорне, двобічне, вхід по центральній осі південно-західного фасаду. Оздоблений у формах історизму з елементами цегляного стилю і неоренесансу. Провідну роль в архітектурній композиції відіграють прямокутні віконні прорізи: десять на північно-східному фасаді, вісім (плюс двері) — на південно-західному, по одному (освітлюють коридор) — з торців, ще два бічні прорізи на південному торці закладено. Більшість вікон оформлено пласкими напівлиштвами, з замковими каменями на південно-східному фасаді, підвіконними прямокутними фільонками та лучковими сандриками-архівольтами. Під архівольтами і на рівні підвіконь проходять горизонтальні пояси, що складаються з поличок та валиків. Наріжжя закріплено лопатками. Такими самими за формою рядовими лопатками нерівномірно розчленовано довгі фасади на одно-, дво- і тривіконні прясла. Фасади завершує периметральний карниз на часто встановлених триступінчастих кронштейнах, витесаних з цегли. Будинок — характерна для свого часу споруда, в архітектурі якої переважають риси історизму.Тепер тут міститься відділ природної флори Національного ботанічного саду ім. М. Гришка НАНУ [1373].