Одно-, двоповерхова, з котельнею у підвалі (посередині двоповерхового об'єму), мурована, тинькована, у плані П-подібна. Стіни центрального двоповерхового об'єму під двосхилим бляшаним дахом цегляні, у бічних вкритих шифером одноповерхових крилах, що утворюють дворовий курдонер — з керамічних блоків. Перекриття пласкі дерев'яні. Планування двоповерхового об'єму — двобічне коридорне зі сходами поруч із центральним входом, бічних крил — однорядне анфіладне з суміжних виробничих приміщень (кузня, зварювальний і ремонтний цехи тощо). Вирішена у формах неокласицизму радянської доби.
Композиція паралельного до вулиці чолового фасаду симетрична тридільна. Його центральну двоповерхову частину й одноповерхові фланги завершено карнизами, вісь симетрії підкреслено тамбуром входу, який несе вузький балкон з балюстрадною огорожею. На балкон виходить найбільше квадратне вікно. Наріжжя двоповерхової частини акцентовано обелісками на масивних стовпах. Прямокутні віконні прорізи різної ширини оздоблено рамковими лиштвами з прямими сандриками, тамбур входу та низ наріжних пілястрів оформлено дощаним рустом.
Під вікнами другого поверху розміщено декоративні дошки.
Відкриті торцеві стіни двоповерхового об'єму оформлено фільонками та завершено трикутними щипцями з півкруглим горищним вікном. Спрощені бічні та дворовий фасади з прямокутними прорізами мають окремі великі отвори для заїзду сільськогосподарської техніки.
Оздоблення інтер'єрів утилітарне. Споруда, що збереглася майже у первісному вигляді, є рідкісним зразком навчально-технічних майстерень. Після завершення робіт з обладнання лабораторій відкриття корпусу планувалося в 1941—42 навчальному році. Під час війни корпус був перетворений окупантами на конюшню. В повоєнні роки в будинку розмістилися кафедри ремонту машин й експлуатації машинно-тракторного парку, а також лабораторії кафедри тракторів та автомобілів. Найбільше (центральне) приміщення займала лабораторія збиральних машин кафедри сільськогосподарських машин. 1950—84 (з перервою) тут працював Крамаров Володимир Савич (1906— 84) — вчений у галузі сільськогосподарського машинознавства, чл.-кор. ВАСГНІЛ (з 1956), акад. УАСГН (з 1957), директор Українського НДІ механізації та електрифікації сільського господарства (1960—69). В КСГІ—УСГА викладав у 1950—84, проректор з 1952, ректор 1957—59, завідувач кафедри ремонту машин 1950—76 (з перервою), потім — професор кафедри, консультант. Одночасно — віце-президент УАСГН (1957—59). Досліджував питання технології та організації сільськогосподарського виробництва, ремонту тракторів й інших сільськогосподарських машин. Розробив першу програму навчального курсу з цієї проблематики. Працював на першому поверсі, кімната № 8. Кабінети вченого, як проректора і ректора академії, розміщувались у корпусі № 1 на другому поверсі (тепер кімнати № 71—74).
Тепер у будинку — кафедра стандартизації та ремонту машин й лабораторії Технічного навчально-наукового інституту НАУ [1599].

• Зарайський С.
,
• Крамаров В. С.