У цьому будинку працювали:
1964 — 99 — Василенко Петро Мефодійович (1900—99) — вчений у галузі машинознавста і сільськогосподарської механіки, чл.-кор. АН УРСР (з 1939) , акад. ВАСГНІЛ (з 1956), УАСГН (з 1957) та УААН (з 1991). Викладав в КСГІ з 1930, з 1935 — завідувач кафедри сільськогосподарських машин. З 1962 — науковий консультант УСГА— НАУ. Одночасно — керівник відділу Інституту машинознавства і сільськогосподарської механіки АН УРСР (1944—57), акад.-секретар відділення механізації та електрифікації сільського господарства УАСГН (1957—62). Наукові праці присвячені питанням механіки сільськогосподарських машин і машинних агрегатів. Досліджував методи розрахунку сільськогосподарських машин, проблеми стійкості їх руху. Відзначений Державною премією СРСР (1950), золотою медаллю ім. акад.
В. Горячкіна Президії ВАСГНІЛ за видатний внесок у розвиток сільськогосподарської механіки (1977). Біографію П. Василенка вміщено у збірнику «700 біографій найвидатніших людей XX ст.», виданому Американським біографічним інститутом (1998). Працював на другому поверсі, кімнати № 33—34, де міститься кафедра сільськогосподарських машин, що носить ім'я вченого. У 1930—41, 1944—64 працював у корпусі № 4.
1968—75 — Кожевников Сергій Миколайович (1906—88) — вчений у галузі механіки й теорії механізмів, чл.-кор. АН УРСР (з 1951), заслужений діяч науки УРСР (з 1976). У зазначені роки — завідувач кафедри опору матеріалів (1968—70), потім — професор кафедри механіки і теорії механізмів УСГА (до 1975) . Одночасно завідувач відділу Інституту геотехнічної механіки АЙ УРСР (1970—77). Відзначений Державною премією СРСР (1968). Досліджував проблеми теорії машин і механізмів, динаміки машин, біомеханіки, гідравлічних і пневматичних приводів. Працював на другому поверсі, кімната № 22.
1978—2003 — Погорілий Леонід Володимирович (1934—2003) — вчений у галузі машинознавства та сільськогосподарської механіки, акад. ВАСГНІЛ (з 1988), УААН (з 1991) і РАСГН (з 1994), заслужений діяч науки України (з 1996). Професор кафедри сільськогосподарських машин УСГА—НАУ (з 1978). Одночасно з 1976 — директор Всесоюзного науково-дослідного інституту з випробування машин і обладнання для тваринництва та виробництва кормів [з 1991 — Українського центру (нині — НДІ) з випробування та прогнозування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва (з 2003 — ім. Л. Погорілого)], з 1992 — науково-виробничого об'єднання «Сільгоспмашсистема»). За його участю при УкрЦВТ було створено орган Держстандарту України із сертифікації сільськогосподарської техніки. Лауреат Державної премії України (1992). Засновник наукової школи. Розробив теоретичні засади і методологію випробувань та прогнозування розвитку нової сільськогосподарської техніки і технології. Працював на другому поверсі, кімнати № 33—34. 2000 на фасаді будинку встановлено меморіальну дошку з чорного граніту П. Василенку [1598].  

• Василенко П. М.
,
• Горячкіна В.
,
• Кожевников С. М.
,
• Погорілий Л. В.