Вул. Гоголівська, 23. Житловий будинок, 1909., в якому проживали Левченко М.З., Тимошенко С.П. (архіт., іст.)

Фіксує стару червону лінію забудови. Зведено за проектом цивільного інж. В. Безсмертного як прибутковий будинок полковника Ф. Яги- мовського.

Під час ремонту 1970-х рр. зроблено внутрішнє перепланування з ліквідацією чорних сходів, забілено розписи на торцевій стіні кімнати з еркером на четвертому поверсі. Оригінальна архітектура будинку, доповнена скульптурним зооморфним декором, яка відбиває романтичну течію пізнього модерну, довгий час помилково пов'язувалася з творчістю В. Городецького. Чотириповерховий (з боку подвір'я п'ятиповерховий), цегляний, у плані Т-подібний, складається із секції на дві квартири. Головний фасад асиметричний через зміщення вхідного порталу і сходів з великими заскленими площинами відносно центру будинку. Загальної врівноваженості його композиції досягнуто майстерною ком- поновкою архітектурних акцентів. Виділений гранчастими вертикальними тягами об'єм сходової клітки підкреслено високим кілеподібним щиицем, який врівноважують трикутний фронтон над балконом (арковою лоджією четвертого поверху) — у лівому крилі та гранчастий наріжний еркер з високим наметовим дахом — у правому. Стіна фасаду розчленована різноманітними за формою віконними прорізами, у т. ч. розміщеним праворуч від входу великим напівциркульним вікном, горизонтальним поясом у вигляді декоративних машикулів між третім і четвертим поверхами, згрупованими по вертикалі балконами з масивними огорожами. На тлі відкритої цегляної кладки (тепер пофарбована) добре вимальовуються цегляні та ліпні декоративні деталі, запозичені з романської та готичної архітектури,— гарне за рисунком листя гостролисту, стилізована скульптура (сови, коти, химери), романські колонки, кілеподібні й рустовані лиштви, кронштейни й пінаклі. Фасад прикрашено рослинним та геометричним гратчастим орнаментом над входом, який зберіг давні засклені стулки дверей з накладним готичним різьбленням. Первісне оздоблення уціліло на сходовій клітці.

Наприкінці 1920-х рр. у квартирі № 5 проживав Левченко Микола Захарович (1900—34)—етнограф, історик. З 1923 — співробітник для особливих доручень Неодмінного секретаря ВУАН А. Кримського, з 1927 завідував видавництвом ВУАН. Автор праць «Знадоби для життєпису Степана Руданського» (1926; у співавт. з А. Кримським), «З поля фольклористики й етнографії» (1928, вип. 1—2). 1929 заарештований у справі СВУ. На засланні захворів психічно. Повернувшись до Києва, покінчив життя самогубством.

1917—19 у квартирі № 5 мешкав Тимошенко Степан Прокопович (1878— 1972) — вчений у галузі теорії пружності, опору матеріалів та будівельної механіки, акад. УАН (з 1918), член багатьох академій світу. 1907—11 і 1917—19 — професор Київського політехнічного інституту. 1918 брав участь у розробці законопроекту із заснування УАН. 1918—19 — директор Інституту технічної механіки УАН, голова кафедри технічної механіки, редактор видань фізико-математичного відділу УАН. Наприкінці 1919 виїхав з України, 1920 емігрував до Югославії, потім переїхав до США. З 1960 проживав у ФРН. Основні праці з питань міцності, стійкості й коливань пружних систем. Розробив спосіб ефективного застосування варіаційного методу теорії пружності до розв'язання інженерних задач. Створив класичні підручники — «Курс опору матеріалів» (1911) і «Курс теорії пружності» (Т. 1, 1914—16).

1995 на фасаді будинку встановлено меморіальну бронзову дошку з горельєфним портретом С. Тимошенка (ск. М. Савельєв, арх. В. Приходько) [490].

• Безсмертний В. А.
,
• Крим­ський А.
,
• Левченко М. З.
,
• Приходько В.
,
• Савельєв М.
,
• Тимошенко С.
,
• Ягимовський Ф.