Синагога Баришпольського І.Я. 1870—1920-і рр.

Голосіївський, 22

Один з небагатьох уцілілих будинків історичної забудови колишнього робітничого передмістя Києва — Деміївки (дата зведення була викладена на фасаді (тепер втрачена). Деміївка увійшла до складу міста в 1918, на неї не поширювалися обмеження щодо проживання євреїв, тому чисельність єврейського населення до революції тут була досить велика.
1870 купець 2-ї гільдії І. Баришпольський почав клопотатися про спорудження у власній садибі на Деміївці іудейської молитовної школи. Молитовню (синагогу) було відкрито 1878 після отримання дозволу. Фундатор подарував будинок єврейській громаді. Відтоді споруда неодноразово реконструювалася, її призначення змінювалося. Первісно двоповерхова, в 1920-х рр. надбудовано третій поверх.
Будинок використовувався як культове приміщення (з великою залою й галереєю) та як єврейський навчальний заклад. 1920, за польської окупації, синагогу було розгромлено. 1921 тут зареєстровано три громади: «Бет-Мідраш-Гагодол», «Лоймде-Мішнаєт» і «Бокер». У лютому 1925 їх закрили, будинок передали під районний клуб кустарів-одинаків Деміївки «Емес» («Правда»). 1926 розроблено проект і здійснено реконструкцію споруди під Деміївський районний робітничий клуб з переплануванням внутрішнього об'єму і надбудовою тильної частини. З 1928 тут містився Будинок культури залізничників ім. М. Фрунзе; з 1978 — Будинок культури і техніки автотранспортників ім. М. Фрунзе. На поч. 1980-х рр. з тильного боку зведено триповерхову прибудову господарського призначення.

Триповерхова, цегляна, побілена, в плані прямокутна. Перекриття пласкі, балкові. Дах чотирисхилий, критий бляхою. План старої частини будинку має чітке функціональне розмежування: ліворуч (у західній частині) — зала для глядачів заввишки у три поверхи, праворуч — вестибуль, фойє (перший поверх), приміщення з коридорною системою планування (верхні поверхи). Архітектуру нижніх поверхів вирішено в цегляному стилі, надбудованого третього поверху — в стилі модерн. Ярусність фасадів підкреслено горизонталями міжповерхових карнизів і різним за характером стрічковим обрамленням вікон. З'єднані між собою сандрики третього поверху утворюють суцільну ламану лінію, яка завершує головний фасад. Під карнизом другого поверху проходить зубчастий фриз із замковими каменями над віконними прорізами. Нижній поверх оздоблено поясом прямокутних підвіконних фільонок і сітчастого діагонального орнаменту з цегли. Площину видовженого симетричного фасаду з боку просп. Голосіївського розкріповано, бічні входи до будинку додатково позначено аттиками. Центральна вісь з широким отво-ром входу підкреслена здвоєними верхніми вікнами й лучковим аттиком. Наріжжя фасадів і виступів оформлено пласкими лопатками. Досить екзотичний вигляд має еклектичне, притаманне архітектурі синагог, зіставлення різних за семантикою форм стрілчастих вікон другого поверху в ризалітах і зубчастого декоративного фриза. Пам'ятка має типологічну цінність. Тепер приміщення використовується як Будинок дитячої та юнацької творчості Голосіївського району [1585].

  • Автор: Михайло Кальницький, Олександра Тимченко, Ольга Ястребова.

Також на цій вулиці