Інститут фізіології рослин і генетики, в якому працювали відомі вчені
У головному корпусі (споруджений на червоній лінії забудови вулиці на поч. 1960-х рр.; чотириповерховий, цегляний) працювали: Власюк Петро Антипович (1905-80) -агрохімік, ґрунтознавець, фізіолог рослин, акад. АН УРСР (з 1948), акад. ВАСГНІЛ (з 1948), заслужений діяч науки УРСР (з 1956). З 1946 - заступник директора, 1953-73 - директор інституту, одночасно 1948-56 - голова Відділу сільськогосподарських наук АН УРСР, завідувач кафедр Київського університету та Української сільськогосподарської академії, 1956-62 - президент Української академії сільськогосподарських наук. Розробив систему живлення та удобрювання найважливіших сільськогосподарських культур. Під його керівництвом проводились дослідження фізіологобіохімічних властивостей процесів у рослинах під впливом таких мікроелементів, як марганець, бор, цинк, молібден, літій. Запропонував технологію створення добрив з мікроелементами. Розробив оптимальні методи їх використання залежно від змісту мікроелементів у ґрунті. Брав участь в обґрунтуванні теорії і практики використання мічених атомів, розробці захисної системи проти ураження рослин радіацією. Кабінет вченого містився на другому поверсі (тепер кімната № 211).
Оканенко Аркадій Семенович (1894-1982) - фізіолог рослин і біохімік, чл.-кор. АН УРСР (з 1967), заслужений діяч науки УРСР (з 1974). В інституті - з 1946. З 1950 - завідувач відділу біохімії рослин, 1959-82 - відділу екології і фізіології фотосинтезу. Відзначений Державною премією СРСР (1969). Наукові дослідження стосуються проблем підвищення цукристості буряків, інтенсивності фотосинтезу. Виявив роль калію у фотосинтезі й процесах метаболізму, що визначають продуктивність рослин. Працював на четвертому поверсі (тепер кімната № 400).
Манорик Андрій Васильович (1921 - 74) - фізіолог рослин, чл.-кор. АН УРСР (з 1973), академік-секретар Відділення загальної біології АН УРСР (1973). В інституті - з 1951. У 1956-62 - завідувач лабораторії ізотопів, 1962-74 - відділу фізіології взаємозв'язку рослин і нижчих організмів. 1956-73 - заступник директора, 1973-74 - директор інституту. Організував в Україні дослідження з біологічної фіксації азоту симбіотичними системами. Займався питаннями обміну речовин у рослинах, взаємозв'язку рослин і мікроорганізмів, кореневого живлення рослин, впливу компостів на фізіолого-біохімічні властивості рослин. Працював на другому поверсі головного корпусу (тепер кімната № 214).
У лабораторному корпусі (споруджений 1946 у глибині ділянки; двоповерховий, цегляний) працював Душечкін Олександр Іванович (1874-1956) - агрохімік і фізіолог рослин, акад. АН УРСР (з 1945), заслужений діяч науки УРСР (з 1949). Засновник і перший директор інституту (1946-53). Одночасно професор Київського сільськогосподарського інституту (з 1923), де заснував кафедру агрохімії, якою завідував до кінця життя. Сформулював і розвинув наукові підходи щодо живлення рослин і підвищення ефективності добрив. Основні праці присвячено агрохімічним дослідженням з питань надходження і перетворення поживних речовин з метою підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Працював на другому поверсі.
1978 на фасаді головного корпусу інституту встановлено бронзову меморіальну дошку на пошанування О. Душечкіна з барельєфним портретом вченого (ск. І. Шаповал, арх. І. Шемседінов) [564].
