Поховання Іоанникія (Руднєва) 1900

Січневого повстання

Іоанникій (світське ім'я — Руднєв Іван Максимович; 20.02.1826, с. Вешня, Тульська губ., тепер Російська Федерація — 7.06.1900, Київ) — церковний діяч. У 1845—49 навчався в Київській духовній академії, по закінченні одержав ступінь магістра. 11 жовтня 1849 прийняв чернечий постриг у КиєвоПечерській лаврі, 6 листопада 1850 рукоположений на ієродиякона, 7 листопада 1850 — на ієромонаха. В 1849— 58 — наставник у Київській духовній академії (з 1849 — учитель, з 1851 — бакалавр, з 1856 — професор), у 1850— 53 — одночасно помічник інспектора, у 1853—58 — інспектор, член внутрішнього академічного правління. З 4 листопада 1859 — ректор Київської духовної академії та настоятель Братського Богоявленського монастиря. Один з ініціаторів і перший редактор періодичного збірника «Труды Киевской духовной академии», заснованого 1860. Виступив з ініціативою відновити храми Братського монастиря, що було виконано його наступником. З 6 жовтня 1860 — ректор Санкт-Петербурзької духовної академії. Єпископ Виборзький (вікарій Санкт-Петербурзької митрополії), Саратовський, Нижньогородський, з 1877 — архієпископ, екзарх Грузії. З 1882 — митрополит Московський, архімандрит Троїце-Сергієвої лаври. 11 червня 1882 обраний почесним членом Київської духовної академії. В усіх єпархіях влаштовував будинки для вдів та сиріт священнослужителів; єпархіальні заводи церковних свічок, прибутки від яких використовував для утримання духовних семінарій, училищ та гуртожитків при них, училищ для дочок духівництва.
З 1891 — митрополит Київський і Галицький, священноархімандрит КиєвоПечерської лаври, член Святійшого Синоду. Багато зробив для поліпшення матеріального стану парафіяльного духівництва: пожертвував 50 тис. крб. на єпархіальний свічковий завод, заснував еміритальну єпархіальну касу, кілька професійних училищ для дітей священиків, влаштував власним коштом богадільню для старих служителів, їхніх вдів та сиріт. У кожному духовному навчальному закладі в єпархії утримував по одному стипендіату. Головний начальник, попечитель і меценат Київської духовної академії. Пожертвував капітал на встановлення в ній двох стипендій — свого імені та імені імператора Миколи ІІ. За нього почалося спорудження нового будинку Київської духовної семінарії з храмом і гуртожитком (сучасна вул. Смирнова-Ласточкіна, 20). Коштом владики при Першому жіночому училищі духовного відомства (містилося у Кловському палаці, сучасна вул. П. Орлика, 8) облаштовано храм, при Другому жіночому училищі (сучасна вул. Десятинна, 4/6) відкрито початкову школу-притулок для найнужденніших повних сиріт — дітей духівництва. У Києво-Печерській лаврі займався справами спорудження та опорядження Трапезної палати з церквою в ім'я преподобних Антонія та Феодосія Печерських, будівництва свічкового заводу, зведенням кількох нових житлових корпусів.
Уславився як проповідник. Свої богословські твори публікував переважно у щотижневику Київської духовної академії «Воскресное чтение». 1899 видруковані у Санкт-Петербурзі окремим виданням — «Ювілейний збірник. Промови, слова, бесіди і повчальні статті високопреосвященного Іоанникія, митрополита Київського і Галицького». Помер у Голосіївській пустині Києво-Печерської лаври. Похований 11 червня.
У церкві ліворуч біля північної стіни (перший від входу) встановлено надгробок, виготовлений у Москві в майстерні В. Фартусова, що позначено в нижній частині. Розміри: вис. — 3,40 м, шир. постаменту — 1,24 м, шир. хреста — 1,30 м, винос від стіни (карниз постаменту) — 0,10 м.
Пам'ятник виконано з темно-сірого мармуру у формах неоросійського стилю, з орнаментальним оздобленням, в якому наслідується орнаментика собору Святої Софії в Києві. Являє собою приставлений до стіни монументальний хрест на широкому постаменті, що закриває хід зі сходами в Ближні печери. Вершину хреста оформлено масивним карнизом, над яким поставлено різьблене зображення відкритої книги. Між хрестом та постаментом — пишно декорований карниз складного профілю. Обабіч хреста — рельєфно орнаментовані волюти із вписаними в них круглими медальйонами з мотивами грецьких рівнопроменевих хрестів. Поверхню хреста і постаменту прикрашено інкрустованими хрещатими візерунками із золотавої мозаїки, білого та світло-сірого мармуру. Орнаменти доповнено вмонтованими стеатитовими кульками білого (на волютах) і зеленкуватого відтінків. Постамент має потрійний поділ. На бічних звужених частинах в обрамленні рослинного візерунка зображено хрести. На центральній виступній поверхні — гравірований, наведений золотом меморіальний напис, під ним на базі постаменту — епітафія.
2000 на центральній частині хреста та бічних раменах встановлено п'ять ікон сучасного письма, виконані в академічній стилістиці, з дрібно орнаментованим гравірованим тлом. Вгорі — образ «Митрополит Київський Петро», ліворуч «Св. Павло, митрополит Київсь-кий», праворуч — «Священномученик Володимир, митрополит Київський», в центрі — «Здвиження Чесного Хреста Господнього», під ним — «Св. Філарет, митрополит Київський». Нижче — мармуровий барельєф із зображенням регалій духовної влади та літургійних предметів як символ служіння та життєвого шляху померлого. В композиції поєднані митра, камилавка, розп'яття, рипіди і митрополичий жезл, панагії та свічки дикірія і трикірія. Різьблення витончене, виконане в традиціях 19 ст. Загальна холодність тональності і жорсткість ліній силуету й орнаментики надгробка дещо контрастують з оформленням інтер'єра храму. Поховання привертає увагу, передусім, завдяки стилістичному вирішенню і розмірам [1493].

 

  • Автор: Олексій Овчаренко,.Людмила Проценко. Лариса Федорова

Також на цій вулиці