Келія, в якій жив і був похований Феодосій Печерський 11 ст.

Січневого повстання

Народився в сім'ї князівського дружинника. Дитин­ство пройшло у Курську, куди було пе­реведено його батька. Здобув домашню освіту. Батько помер, коли Феодосію було 13 років. Згодом він залишив домівку і прийшов у Київ, де оселився в печері разом з Антонієм Печерським та Никоном Великим і був постриже­ний останнім у ченці з ім'ям Феодосій бл. 1052. В 1061 висвячений у пресвіте­ри, 1062 обраний ігуменом монастиря. За його ігуменства впродовж 1060-х —Iї пол. 1070-х рр. завершено будів­ництво «ветхого монастиря», розпочате його попередником — Варлаамом, по­будовано Гостиний двір із церквою св. Стефана для жебраків і прочан, 1073 закладено собор Успіння Пресвятої Бо­городиці на верхній території Лаври. З ім'ям Феодосія пов'язане впровад­ження на Русі загальножитійного іноцького Студійського статуту. Його вважають автором понад десяти цер­ковних повчань та проповідей, зокре­ма, послання до кн. Ізяслава Ярославича. Був похований у власній келії. 14 серпня 1091 його мощі урочисто пере­несено в собор Успіння Пресвятої Бо­городиці, де вони зберігалися у срібній позолоченій раці. Напередодні захоп­лення Києва монголо-татарами 1240 ос­танки преподобного було сховано «під спудом». Де вони перебувають тепер невідомо. Пізніше у соборі обладна­но кенотаф, що проіснував до руйнації храму 1941. Канонізований 1108.

День пам'яті — 3 травня, день пам'яті перенесення мощей — 14 серпня [1520].

 

 

Також на цій вулиці