Печерний комплекс в урочищі Гадючий Яр, 14—16 ст. (археол.). Відкрито 1876 В. Антоновичем і вперше обстежено у 1992 співробітниками Музею історії міста Києва. 

ГОРОДИЩЕ, 6—13 ст. (археол.). На Подолі, на Замковій горі (Киселівка, Флорівська, або Фролівська гора) природному останці правого, високого (80 м), з крутими схилами берега Дніпра. З півночі і північного заходу гори в давнину протікала р. Глибочиця (тепер тут пролягає вулиця Верхній і Нижній Вал), з південного сходу містилося урочище Гончарі (сучасна вул. Гончарна), зі сходу — глибока сідловина (початок вул. Воздвиженської). 

Городище — міський район стародавнього Києва, 9 — поч. 13 ст. (археол.). У північно-західній частині міста, на горі Щекавиці (Олегівка, Олегова гора), на правому березі Дніпра. З півдня, сходу й півночі гора має круті схили заввишки 30 - 40 м, на заході з'єднана з плато тераси. 

ГОРОДИЩЕ, СЕЛИЩЕ, 11—13 ст. (археол.). Комплекс археологічних пам'яток часів Київської Русі. У північній частині міста, у південно-західному районі житлового масиву Вигурівщина — Троєщина, на північному березі оз. Гнилуша. Дослідили В. Завитневич (1880), П. Раппопорт (1950), М. Сагайдак (1990).

ПОСЕЛЕННЯ, 7 — 1-а пол. 12 ст. і МОГИЛЬНИК, кін. 10—11 ст., 2-а пол.—13 ст. (археол.). На г. Дитинці, яка складається з двох плато, розташована на південному заході від г. Замкової і на північному заході від г. Старокиївської. Досліджували В. Козловська 1930, В. Даниленко 1969, Я. Боровський 1985—88.

Залишки монастиря в урочищі Церковщина, кін. 11 —12 ст. (археол ). За 200 м на північний захід від печер у глибині Гнилецької улоговини. Зафіксовані розвідками й розкопками київських археологів у 1899, 1925, 1976, 1980. Цими дослідженнями було відкрито залишки середньовічного чернечого цвинтаря, рештки наземних дерев'яних будівель і мурованої Богородичної церкви 12 ст. 

КУРГАННИЙ МОГИЛЬНИК 9—10 ст. (археол.). На західній околиці Києва, на правому березі р. Либідь (права притока Дніпра), в урочищі Батиєва гора. В 60-х рр. 19 ст. налічував понад 200 насипів. 1862 року Я. Волошинський дослідив 20 курганів. 

Капище, 6—9 ст. (археол.). У межах городища Кия. Відкрив В. Хвойка (1908); Ф. Мовчанівський у 1937 повторно дослідив залишки цієї споруди, але вже у більш зруйнованому вигляді, ніж її описав В. Хвойка. Капище (язичницьке святилище) являє собою валькований майданчик (4,2 х 3,5 м) еліпсоподібної форми, викладений купками каменя-пісковика, з чотирма виступами завдовжки 0,7—0,8 м, орієнтованими за сторонами світу.

Кирилівська стоянка, пізній палеоліт (археол.). Вул. Фрунзе, 59-61. Біля підніжжя мисоподібного ви­ступу другої борової тераси правого берега Дніпра. Відкрив 1893 В. Хвойка. Досліджували В. Хвойка та П. Армашевський 1893—1903. 

КИТАЇВСЬКИЙ АРХЕОЛОГІЧ­НИЙ КОМПЛЕКС, 9—13 ст. (археол.). На південній околиці міста, на відста­ні 9 км південніше Києво-Печерської лаври, на високому (бл. 40 м) з крути­ми схилами правому березі Дніпра, в історичній місцевості Китаїв. Кита­ївський комплекс належить до вели­ких для свого часу міських осередків. Ототожнюється дослідниками з літо­писним містом Пересічин, який згаду­ється у літопису під 1154 і 1161. Був південним форпостом стародавнього Києва. Зруйнований 1240 ордами хана Батия. У післямонгольський час на цій території створено печерний монастир.

Курганний могильник, 9— 13 ст. (археол.). Уздовж першої і другої тераси Кирилівської височини (сучасна вул. Фрунзе). Вивчення розпочато в останній чв. 19 ст. 

Лиса гора-Поселення 3 тис. до н. е. (археол.). На мисі високого правого бе­рега Дніпра, на г. Лисій. 

МОГИЛЬНИК, 12—13 ст. (археол). Пров. Киянівський, 10. Поблизу пл. Львівської, на схилі пагорба, що колись нависав над р. Киянкою. Відомий з 1879. Досліджував Я. Боровський 1985. На глибині 2,5 м від сучасної поверхні виявлено п'ять поховань, здійснених за християнським обрядом. 

Могильники трипільської культури. Межа 4—3 тис. до н. е. (археол.). Прилягав безпосередньо до південно - західної околиці поселення. Досліджено 31 поховання-трупопокладення у верхньому шарі лесу на глибині до 0,5 м. Ймовірно, поховань було більше, частину з них зруйновано під час оранки. 

Могильник зарубинецької культури (Пирогівський), 185—170 рр. до н. е. — 40-і рр. н. е. (археол.). Досліджений на пл. 9608 кв. м, що повністю перекриває територію, на якій розташовані пам'ятки трипільської культури, й прилеглу із заходу частину мису. Виявлено 260 поховань-трупоспалень, здійснених в овальних або прямокутних ямах: 0,6—0,9 х 1,2—1,4 м, орієнтованих довгою віссю по лінії схід—захід. 

Могильник скіфського часу (Пирогівський), 6—5 ст. до н. е. (археол.). На тій самій території, що й пам'ятки трипільської культури. Досліджено 23 поховання, серед яких шість кремацій, дванадцять інгумацій, чотири безінвентарні інгумації віднесені до скіфського часу умовно та одна інгумація, яку не вдалося визначити за обрядом. 

Безкурганний могильник, 15 ст. (археол.). Поділ. У кварталі між вулицями Андріївською, Борисоглібською, П. Сагайдачного (південний кут розкопу розташований на відстані 8,2 м від наріжжя будинку № 16 на вул. П. Сагайдачного). Дослідив Г. Івакін 1984. На глибині 2,9—3,3 м від сучасної денної поверхні виявлено частину Грунтового могильника 15 ст. Досліджено 28 цілих та фрагментованих кістяків. 

ПОДІЛ - Дерев'яний водогін та мостова, 17—18 ст. (археол.). Рештки дерев'яних водогону та мостової неодноразово виявлено під час розкопок і спостережень за земляними роботами на Подолі й у Верхньому місті (І. Самойловський, Г. Івакін). Водогінна система була поширена на всій території Подолу. Водогін починався від джерел біля підніж київських гір. 

ПОДІЛ - Подільський могильник, 1-а пол.—серед. 11 ст., 2-а пол. 12—13 ст. (археол.). На території, обмеженій вулицями Хорива, Волоською, Спаською та Набережно-Хрещатицькою. У давнину означена місцевість мала підвищення, по ній протікав неширокий потік, що впадав у Дніпро. Відкрив і дослідив М. Сагайдак 1983—84.

ПОДІЛ - Ремісничі слободи Гончарі та Кожум'яки, 12—18 ст. (археол.). Між горами Старокиївською, Замковою та Кудрявською, розділеними Дитинкою. По урочищу Кожум'яки протікала р. Киянка (нині під землею), яка впадала у р. Глибочицю між горами Замковою та Щекавицею. Вздовж останньої проходив давній шлях з Подолу до Львівської брами і далі на Либідський брід. 

ПОСЕЛЕННЯ, 10—13 ст. (археол). На території парку «Нивки», біля станції метро «Берестейська», на краю Лук'янівського плато, на мисі, утвореному ярами і глибокою долиною р. Сирець (прит. Дніпра). Відкрив і дослідив І. Мовчан 1982—83. 

ПОСЕЛЕННЯ СИРЕЦЬ-1, 3 тис. до н. е. (археол.). На північно-західній околиці Києва, поблизу гирла р. Си­рець (прит. Дніпра), на мисі правого берега Дніпра, обмеженого з заходу до­линою р. Сирець, з півночі — долиною Дніпра, зі сходу мис відокремлений глибоким яром, з півдня з'єднується з корінним берегом Дніпра. 

ПОСЕЛЕННЯ СИРЕЦЬ-2, 3 тис. до н. е. (археол.). На північно-західній околиці Києва, на мисі правого корінного берега Дніпра, утвореного долиною р. Сирець (прит. Дніпра) і ярами, поблизу поселення Сирець-1. 

ПОСЕЛЕННЯ СИРЕЦЬ-3, 3 тис. до н. е. (археол.). На північно-західній околиці Києва, на низькому березі р. Сирець (прит. Дніпра), поблизу поселення Сирець-2. 

Поселення, 8—7 ст. до н. е., 3 ст. до н. е., 10 ст. (археол.). На північно-східній частині гори Юрковиці. Відкрив В. Дяденко 1965, досліджували Є. Максимов, Р. Орлов 1965. Досліджено площу розміром 40 х 60 м. Виявлено шар чорноліської культури. 7 ст. до н. е., до якого належали шість господарських ям та частина житла з великою кількістю уламків ліпленого кухонного і столового посуду у заповненні.

ПОСЕЛЕННЯ, 5 ст. до н. е. (археол.). На Печерську, під давніми фундаментами та навколо церкви Спаса на Берестові, збудованої в кін. 11 ст. Відкрили і дослідили В. Гончар та В. Харламов 1989—91. На площі бл. 1000 кв. м виявлено культурний шар завтовшки 0,4 м. 

ПОСЕЛЕННЯ, 3 тис. до н. е. (археол.). На Кирилівських висотах правого берега Дніпра, в садибі будинків № 59—61 на вул. Фрунзе. Відкрив і дослідив В. Хвойка. 

ПОСЕЛЕННЯ, 3 тис. до н. е. (археол.). На Кирилівських висотах правого берега Дніпра, в садибі будинку № 81 на вул. Фрунзе. Відкрив і дослідив В. Хвойка. 

Поселення, 3 тис. до н. е. (археол.). На західному схилі гори Юрковиці. Відкрив і дослідив М. Біляшівський. 

Софіївсько-борщагівське поселення, 2 тис. до н. е., 1 тис. до н. е., 10-14 ст., 17-18 ст. (археол.). На західній околиці Києва, с. Софіївська Борщагівка. На схилах тераси обох берегів р. Нивка в районі ставка № 10. Відкрив В. Дяденко 1956, обстежив О. Сєров 1983, досліджували П. Покас 1990-91, О. Моця 1992, О. Філюк 1992, 1993, І. Готун 1993; експедиції на чолі з О. Моцею 1995, 1997.

Теремківське поселення 11 – 12 ст. (археол.). На південній околиці Києва, масив Теремки-2. Поблизу витоків р. Нивка, на невисокому прирічному плато, за 40 м на північ від дерев'яного хреста, що стоїть неподалік від церкви Бориса та Гліба (вул. Маршала Якубовського). Залишки укріплень не виявлені. 

Хотівське городище, кін. 6—5 ст. до н. е. (археол.). На південній околиці Києва, поряд з с. Хотів. Розташоване на плато ромбоподібної форми (пл. — 31 га), оточене ярами. За 2,7 км на схід від нього міститься заплава Дніпра, за 3 км на південь — Велике Ходосівське городище скіфського часу. Близьке сусідство з Ходосівськими валами та залишками Змієвих валів (із заходу та півночі) дає підстави вважати, що певний час Хотівське городище було складовою розгалуженої системи укріплень скіфського часу. 

ЧАПАЄВСЬКИЙ АРХЕОЛОГІЧНИЙ КОМПЛЕКС, межа 4—3 тис. до н. е. — 40-і рр. н. е. (археол.). На південній околиці Києва неподалік від селища Чапаєвка, в урочищі Церковщина, що височить над місциною Хутір Вільний. На мисоподібному краю високої (80 м) лесової тераси Дніпра зі стрімким схилом на сході до заплави р. Віта. 

ЧЕРВОНОХУТІРСЬКИЙ МОГИЛЬНИК, 3 тис. до н. е. (археол.). На південно-східній околиці Києва, на території Червоного Хутора. На піщаній дюні, витягнутій з північного заходу на південний схід, довж. 75 м, шир. 50 м. Із заходу лежить заболочена заплава Дніпра. 

ЩЕКАВИЦЬКИЙ МОГИЛЬНИК 10—13 ст. (археол.). На невеликому останці центральної частини г. Щекавиця. Відкрив і дослідив І. Мовчан 1992, 1995. На площі бл. 1 тис. кв. м (могильник розкопаний майже повністю) виявлено 111 поховань. Небіжчики були покладені у витягнутому стані, на спині, головою на захід. Переважна більшість поховань одиночні, рідше трапляються групові. 

ЩЕКАВИЦЬКИЙ ПЕЧЕРНИЙ МОНАСТИР, 14—16 ст. (археол.). У схилах г. Щекавиця, в районі сучасних вулиць Мирної, Лук'янівської та Олегівської. Відомий за результатами археологічних досліджень, проведених у 1930— 90-х рр. (Т. Бобровський, В. Гончаров, Самойловський), під час яких виявлено окремі ділянки печерного монастиря з житловими келіями та поховальними катакомбами, зосередженими на пл. понад 1 га. 

ЮРКОВИЦЬКИЙ АРХЕОЛОГІЧНИЙ КОМПЛЕКС, 3 тис. до н. е., 8 ст. до н. е., кін. 3—1 ст. до н. е., 10 ст. (археол.). У північно-східній частині Києва, на г. Юрковиця (корінний високий берег Дніпра, за 0,8 км від берегової лінії залишків річаща Почайни), на останці, який утворився під час розробки кар'єра цегельного заводу. Складається з пам'яток трипільської, чорноліської, зарубинецької та давньоруської культур.

Юрковицький безкурганний могильник, 10 ст. (археол.). На східному схилі та в улоговині між південним й північним мисами гори. Відомий з 1870-х рр. Досліджували Ф. Біляшівський, Т. Кібальчич, А. Скриленко 1899 у зв'язку з будівництвом цегельного заводу; Є. Максимов, Р. Орлов 1965.