Житловий будинок 1913—15, в якому проживав Даміловський М. О.

Артема вул, 40

Наріж­ний, відіграє роль акценту на розі Бехтеревського пров., що прямує до Покровського монастиря. Спорудже­ний за проектом цивільного інж. В. Безсмертного у стилі пізнього раціо­налістичного модерну на ділянці, яка 1913 перейшла від Є. Томіліної до О. Андре. Первісно п'ятиповерховий. У 1990-х рр. будинок реконструйовано з надбудовою шостого поверху. Шестиповерховий, цегляний, у плані Г- подібний, двосекційний, з секціями на дві великі квартири. Первісне плану­вання не збереглося. Два чолових фа­сади асиметричні за композицією. Ріг будинку фіксує круглий еркер, пере­критий вежею з високим наметовим завершенням та оперезаний двома ма­сивними балконами на рівні другого та п'ятого поверхів. Площини фасадів розбиті розкріповками та прямокутни­ми еркерами, завершеними фронтона­ми трапецієподібної та трикутної форми, які спираються на кронштей­ни, утворюючи мальовничий силует. У вирішенні фасадів використано майстерне компонування різних за пропорціями прямокутних прорізів, поєднання відкритої кладки з тинько­ваними деталями (імітація русту на першому поверсі, надвіконні перемич­ки тощо). Входи позначені оформле­ними рустом арковими отворами. До­датковими елементами у пластиці фа­садів є балкони з простими за малюн­ком металевими огорожами. Пам'ятка є оригінальним прикладом багатоквартирного житлового будин­ку у стилі модерн, виразний образ якого сформовано суто архітектур­ними засобами без застосування орна­ментального декору.

У 1917—42 в цьому будинку в кварти­рі № 3 на другому поверсі проживав Даміловський Микола Олександрович (1880—1942) — архітектор та інженер- будівельник, педагог, автор проектів ба­гатьох житлових і промислових спо­руд у Києві (будинки на вул. Пушкін- ській, 23; Круглоуніверситетській, 7 тощо) та в інших містах України. Знайшов спосіб побудови архітектур­них перспектив за допомогою присто­сування, що одержало назву «лінійки Даміловського». Наприкінці 1918 брав участь у заснуванні в Києві Архітек­турного інституту, в якому працював на посаді професора (1919—21). У 38 — викладач київських худож­нього та будівельного інститутів. З ве­ресня 1929 до березня 1930 перебу­вав під арештом у справі так званої Спіл­ки визволення України. З 1938 — ви­кладач художнього інституту на ка­федрі архітектури, з 1939 — профе­сор.

  • Автор: Михайло Кальницький, Ніна Смирнова, Лариса Толочко

Також на цій вулиці