На незабудованій ділянці перед підпірним муром між будинками № 4 і № 6 було розбито сад, нині втрачений. З 1894 ділянка належала дворянину М. Змієвському, який володів ще кількома садибами на цій вулиці, зокрема сусідньою — № 4. Споруджений 1899—1900 триповерховий будинок у 1902 надбудовано ще одним поверхом. Проект надбудови складено у Технічній конторі М. Шейковським. За первісним призначенням — прибутковий будинок, односекційний, на п'ять поповерхових шести- та семикімнатних квартир. Будівля мала троє двомаршових сходів — парадні гранітні (збереглися) та двоє чорних дерев'яних. Одразу після зведення споруду було передано в оренду Управлінню Південно-Західної залізниці для розміщення вантажного відділу служби зборів та інших служб. Після смерті М. Змієвського ділянка разом з будівлею за заповітом перейшла у власність його нащадків (дружини та чотирьох синів), але орендний договір не було розірвано.

За період після 1918 втрачено цибулясті чотиригранні дерев'яні вежки на даху, криті бляшаною лускою, з цегляними парапетами, ґрати огорожі даху з цегляними стовпами, металеві піддашшя над входом та над віконними приямками, деякі ліплені деталі оздоблення фасадів. 1981—82 проведено капітальний ремонт споруди, під час якого закладено частину віконних прорізів напівпідвалу, зрізано бетонні балкони другого—четвертого поверхів з художньо оформленими металевими огородженнями. Ці істотні втрати негативно вплинули на архітектурно-художній образ пам'ятки. Під час ремонту поч. 2000-х рр. змінено розмір вхідного отвору, встановлено нові сучасні двері, металевий ажурний піддашок, пофарбовано фасади, дерев'яні перекриття у деяких місцях укріплено металевими балками, цоколь обкладено брекчією. На дворовому фасаді встановлено пожежні зовнішні металеві сходи. Дворовий корпус надбудовано третім і четвертим поверхами. Прибудовано тамбур службового входу.
1920—80 у будинку містився Технікум залізничного транспорту. 
Чотириповерховий з напівпідвалом, мурований, тинькований, пофарбований, у плані складної конфігурації. До основного корпусу прямокутної форми під кутом 45° прилягає вузький дворовий, розвинений вглиб подвір'я об'єм. Його поздовжня стіна є продовженням підпірного муру. Покрівля бляшана. Первісну планувальну структуру змінено на коридорну. Застосовано систему поздовжніх несучих стін. Перекриття пласкі балкові.
Архітектурне оформлення чолового та торцевого (з боку незабудованої ділянки перед підпірним муром) фасадів виконано у стилі неоренесанс. Чоловий фасад асиметричний за композицією. Вхід зміщено трохи праворуч від композиційної осі. У крайньому прогоні ліворуч — прямокутний отвір проїзду. Вікна згруповано попарно за допомогою рустованих лопаток — на першому поверсі, канелюрованих колон великого коринфського ордера на п'єдесталах на другому—третьому поверхах, канелюрованих пілястр з доричними капітелями — на четвертому поверсі. У декоруванні простінків першого та другого поверхів застосовано дощане рустування. На третьому поверсі вікна крайніх прогонів утворюють біфорії у вигляді декорованих арок, п'яти яких спираються на рустовані колони з іонічними капітелями. Вікна другого та третього поверхів мають півциркульне завершення. Фасади поділено на яруси за допомогою поясків з бусами та зубчиками. Між третім і четвертим поверхами — колишній вінцевий карниз з модульйонами, який залишено від первісного триповерхового об'єму. Скульптурний декор представлено гірляндами, медальйонами, рельєфними вставками з ліпленим рослинним орнаментом на п'єдесталах колон та у підвіконних фільонках, стилізованими замковими каменями тощо. Дворові фасади позбавлені декору.
На стелі сходової клітки зберігся ліплений плафон з рослинним орнаментом та овальною розеткою у центрі. Споруда — яскравий зразок вдалого вирішення архітектурно-художнього образу презентабельного прибуткового будинку межі 19-20 ст. на досить складній містобудівній ділянці.
З 1982 будинок належить Управлінню МВС України на Південно-Західній залізниці [1935].

• Змієвський М.
,
• Шейковський М.