Симетричну в цілому композицію головного семивіконного фасаду підкреслюють два бічних трикутних фронтони. Карниз великого виносу з ажурними підзорами підтримують дерев'яні фігурні кронштейни. Поля невисоких трикутних фронтонів і фриз прикрашено різьбленими вставками. Рисунок різьблення змішаного геометрично-рослинного характеру. Вдалі пропорції будинку, якість пророблення деталей вказують на високий професійний рівень архітектора. Композиційно з будинком пов'язана цегляна огорожа з брамою, яку виконано в архітектурних формах першого поверху. Один з небагатьох зразків, що збереглися, малоповерхового дерев'яного житла середньо заможних верств населення, поширеного на периферійних вулицях Києва в 2-й пол. 19 ст. У цьому будинку з кін. 1930-х рр. і до 1942 проживав Моргілевський Іполит Владиславович (1889—1942) — історик архітектури, чл.-кор. Академії архітектури СРСР (з 1941), професор художнього та інженерно-будівельного інститутів. Займався викладацькою та науковою діяльністю, брав участь у роботі технічних рад конкурсних комісій із забудови Києва. Визнанням творчих здобутків ученого стало введення його до складу реставраційних комісій при образотворчому управлінні Комітету у справах мистецтв при РНК СРСР (1938), обрання членом постійних комісій з реставрації та збереження архітектурних пам'яток та членом наукової ради Академії архітектури СРСР (1940). Під час Великої Вітчизняної війни залишався в окупованому Києві, жив у нужді, голодував. Помер 7 грудня 1942 у себе вдома. Займав квартиру № 2 на другому поверсі. 1993 на фасаді будинку встановлено бронзову меморіальну дошку з горельєфним портретом І. Моргілевського (ск. М. Шутілов, арх. Д. Антонюк) [487]. 

• Моргілевський I. В