Житловий будинок 1899–1900, в якому проживала Ахматова А. А.
На той час у садибі розташовувалися: з боку вулиці – одноповерховий дерев'яний на підвальному поверсі будинок, на подвір'ї – двоповерховий дерев'яний флігель, два дерев'яні сараї та сад. 1899–1900 на замовлення домовласниці за проектом техніка-арх. А. - Ф. Краусса на місці одноповерхового споруджено чотириповерховий цегляний будинок з мезоніном та підвалом. 1906–11 він належав дворянину А. Панфіловичу, 1912–18 – Х. Волкову, з 1918 – проф. Г. Рейну. 1978 проведено капітальний ремонт. Чотириповерховий з напівпідвалом, цегляний, пофарбований, у плані має слабко виявлену Т-подібну конфігурацію, односекційний з п'ятьма (раніше з двома) квартирами на поверсі. Перекриття пласкі, бетонні, над проїздом – цегляні склепінця по металевих рейках. Фасади оформлено у цегляному стилі з використанням мотивів неоренесансу. Чоловий фасад симетричної композиції має широку центральну (на три віконні осі) та дві бічні (на одну вісь) розкріповки. На центральній осі розміщено парадний вхід, праворуч – проїзд, ліворуч – вхід до напівпідвалу. Симетрію композиції підкреслено рядом балконів на другому–четвертому поверхах між центральною та бічними розкріповками. По горизонталі фасад розчленовано міжповерховими профільованими карнизами (над першим–третім поверхами). Вікна – двостулкові, прямокутні, на четвертому поверсі – з півциркульними перемичками.
Міжвіконні простінки оздоблено здвоєними тричвертєвими колонками коринфського ордера (четвертий поверх), пілястрами доричного ордера (третій поверх), рустованими офактуреними (третій поверх) та гладенькими з вертикальними витими стрічками по кутах (другий поверх) лопатками. Облямування вікон різне на кожному поверсі, декоровано замковими каменями, такими самими, але меншого розміру колонками коринфського та пілястрами доричного ордерів. В оформленні надвіконних та підвіконних ніш використано ліплений рослинний орнамент. Центральна розкріповка має пластичне, дві бічні – триуступчасті тридільні завершення, які в центрі прорізано круглими отворами з дрібнопрофільованим облямуванням та ліпленим орнаментом. Декоративні вази, що по кутах прикрашали завершення, втрачено. Ліплення використано також в оздобленні горизонтальних вставок вінцевого фриза. До парадного входу з піддашком ведуть широкі сходи з металевою огорожею. Портал входу оздоблено ліпленим рослинним орнаментом, по центру акцентовано маскароном, фланковано тричвертєвими колонами коринфського ордера. Основу композиції дворового фасаду з балконами утворюють центральний ризаліт із заокругленими наріжжями та два бічні, які оздоблено на другому–третьому поверхах рустованими лопатками. По горизонталі розчленований міжповерховими карнизами. Вікна прикрашено замковими каменями, на другому–третьому поверхах заглиблено у декоративні ніші. Вінцевий карниз включає низку простих зубчиків.
В інтер'єрі збереглися металеві огорожі сходів вишуканого рисунка.
Будинок – один з кращих зразків т. зв. київського неоренесансу.
В кін. 1900-х рр. у будинку проживала Ахматова Анна Андріївна (справж. прізв. – Горенко; 1889–1966) – поетеса, перекладачка, почесний член Оксфордського університету (Велика Британія). У цей час навчалась у Фундуклеївській жіночій гімназії (1906–07, сучасна вул. Б. Хмельницького, 6), на юридичному відділенні Вищих жіночих курсів (весна 1908 – серпень 1910, сучасна вул. Б. Хмельницького, 51-а). 25 квітня 1910 обвінчалася з письменником М. Гумильовим у церкві на Микільській Слобідці, після чого вони на місяць їздили у Париж. У Києві написала перший опублікований вірш «На руці його багато блискучих перснів» (журнал «Сириус», Париж, 1907, № 2), дві поезії з циклу «Обман» (1910), а також твори, з яких у 1960-х рр. планувала скласти збірник з восьми київських віршів, написаних 1909, під назвою «Передвечір'я». Кілька поезій київського періоду (1907 – «Ніч моя – марення про тебе...»; 1909 – «Всю ніч не давали мені заснути.»; 1910 – «На столику чай, печиво здобне.», «Прийшли й сказали: "Помер твій брат."» та ін.) видані вже після смерті поетеси. Вірш «Старий портрет», написаний у Києві й опублікований 1911, присвячено художниці О. Екстер.
Тепер на першому поверсі – районна філія Національної страхової компанії «Оранта», у напівпідвалі – комерційні фірми [1712].
- Ахматова А. А. ,
- Волков Х. ,
- Гумільов М. С. ,
- Зелінська Г. ,
- Зелінський І. ,
- Краусс А. Ф. ,
- Панфілов А. ,
- Рейн Г.
Також на цій вулиці
-
Житловий будинок 2-ї пол. 19 ст., в якому проживали Лифар С. М., Чайка А. А.
Тарасівська, 1-б
-
Житловий будинок 1910–11, в якому проживали відомі вчені, громадсько-політичні діячі
Тарасівська, 10
-
Житловий будинок 1887, в якому проживав Косач М. П., бувала Леся Українка
Тарасівська, 14
-
Житловий будинок 1938, в якому проживав Лур'є О. Ю.
Тарасівська, 18
-
Садиба 1899–1900, в якій проживали Оксіюк П. Ф., Пироговський О. С.
Тарасівська, 19
-
Житловий будинок 1994, в якому проживали відомі вчені
Тарасівська, 20
-
Житловий будинок 1910, в якому проживали відомі діячі науки і культури
Тарасівська, 3-а
-
Садиба поліцейського відділення й пожежної команди Либідської дільниці Києва, 1895–97
Тарасівська, 4, 4-а
-
Житловий будинок, кін. 19 ст.
Тарасівська, 40/52
-
Будинок Правління Київського округу шляхів сполучення 1900–03, в якому містилося медичне відділення Вищих жіночих курсів, проживали Лелявський М. С., Муратов О. О.
Тарасівська, 6
-
Житловий будинок, 1910-і рр.
Тарасівська, 6-а
-
Житловий будинок 1914, в якому проживали Іваницький-Василенко С. М., Паше-Озерський М. М., Стешенко І. Н.
Тарасівська, 8
-
Садиба, 1860-і рр. – 1912
Тарасівська, 9