Відбудований 1949. Шестиповерховий з цокольним напівповерхом, цегляний, у плані Т-подібний, дах двосхилий з бляшаною покрівлею. Односекційний, первісно з двома квартирами на кожному поверсі. У центрі плану розміщено парадну сходову клітку, з тилу – чорні сходи. Ліворуч – проїзд у двір. Перекриття пласкі по дерев'яних балках. Оформлений у стилі неоампір. Композиція чолового тинькованого фасаду симетрична відносно центральної осі, яку підкреслено вінцевим трикутним напівфронтоном. Оформлення двох верхніх поверхів, що завершуються високим фризом, включає елемент ордерної архітектури: пілястри модернізованого коринфського ордера. У декорі фасаду використано характерні для модерну гранчасті еркери на рівні другого–четвертого поверхів, фризові та міжповерхові ліплені вставки з мотивами рослинного орнаменту, металеві огорожі балконів витонченого модерністського рисунка.

У будинку проживали відомі діячі науки і культури.

В 1910–20-х рр. у квартирі № 14 – Беклемішев Георгій Миколайович (1881–1935) – піаніст, композитор, педагог, заслужений професор УСРР (з 1926). По закінченні Московської консерваторії (1900) навчався в Берліні, концертував у Росії та Німеччині. З 1913 – професор Київської консерваторів, 1923–34 – Київського музично- драматичного інституту ім. М. Лисенка. Викладав історію музики, практику фортепіанної гри, з кін. 1920-х рр. очолював аспірантуру інституту. Виступав із сольними лекціями-концертами – «Музично-історичні демонстрації» (1923–28). Автор музичних творів для фортепіано, підручників, методичних розробок. 1930 брав участь у підготовці серії видань «Український музичний репертуар».

1918 – 19 – Елланський Василь Михайлович (псевдоніми – Блакитний, Еллан Блакитний та ін.; 1893–1925) – письменник, громадсько-політичний діяч. 1917 – член УПСР, кандидат у члени її ЦК, 1918 – провідний діяч лівого крила партії (боротьбист), редактор газети «Боротьба». 1918, за Української Держави, п'ять місяців був в'язнем Лук'янівської тюрми. У київський період створені перші поезії письменника. В 1920-х рр. працював у Харкові, член ЦК КП(б)У і ВУЦВК, голова колегії Державного видавництва України і редактор газети «Вісті ВУЦВК» (з 1921), один із засновників і голова Спілки пролетарських письменників «Гарт» (1923–25).

1922 – 39 у квартирі № 8 на третьому поверсі провів дитячі та юнацькі роки Гудзенко Семен Петрович (1922–53) – поет. Учасник Великої Вітчизняної війни 1941–45, був військовим журналістом. Автор збірок поезій «Однополчани» (1944), «Вірші та балади» (1945), поеми «Далекий гарнізон» (1950) та ін. Значне місце в його творчості посідає тема України і Києва, яка розкривається у зв'язку з найдраматичнішими сторінками війни, біографією поета.

1960 – 62 у квартирі № 9 на другому поверсі – Смирнова-Замкова Олександра Іванівна (1880–1962) – патологоанатом, акад. АН УРСР (з 1951), заслужений діяч науки УРСР (з 1944). З 1953 завідувала лабораторією морфології нервової системи Інституту фізіології ім. О. Богомольця АН УРСР. Вивчала патоморфологію інфекційних хвороб (скарлатина, кір, склерома, висипний тиф), патоморфологію та патогенез пухлин, займалася дослідженням біологічної дії іонізуючих випромінювань. Була одним з провідних фахівців у СРСР з проблем міжклітинної речовини організму. Створила українську школу патологоанатомів.

Раніше проживала на сучасній вул. М. Коцюбинського, 9.

1988 на фасаді будинку встановлено бронзову меморіальну дошку з барельєфним портретом С. Гудзенка (ск. Я. Гончаренко, арх. Є. Гончаренко) [1715].

• Беклемішев Г. М.
,
• Гончаренко Є.
,
• Гончаренко Я.
,
• Гудзенко С. П.
,
• Елланський (Блакитний) В.
,
• Смирнова-Замкова О. І.