Поховання Антонія (Петрушевського) 1912

Січневого повстання

Служив у м. Катеринопіль Звенигородського пов. на Черкащині. Був законовчителем парафіяльного училища і 6-ї артилерійської бригади, доглядачем церковнопарафіяльних шкіл 2-го округу Звенигородського пов., головою Уманського училищного з'їзду, попечителем повітового комітету громадського здоров'я і членом повітового комітету з історичного опису церков Київської єпархії. З січня 1871 — на службі в Литовській єпархії. Був економом архієрейського дому в Гродно, депутатом від духівництва Гродненської палати карного і цивільного суду, членом Гродненського будівельного присутствія. З травня 1875 — економ Ковенського, з липня 1878 — Мінського архієрейських домів. У Мінську виконував такі самі обов'язки, що й у Гродно. Крім того, старший член ревізійного комітету по Мінській духовній семінарії, член правління духовного училища, депутат Мінського комітету громадського здоров'я, член присутствія з забезпечення православного духівництва, скарбник мінського Свято-Миколаївського братства; член-ревізор: по духовному училищу, єпархіальному попечительству, консисторії; тимчасовий член Мінської духовної консисторії. 1878 висвячений на протоієрея. 1881 переведений в Астрахань. Духівник для ставлеників при архієрейському домі, його економ, діловод астраханського Комітету православного місіонерського товариства, секретар правління духовної семінарії, член комісії для іспитів кандидатів на посади псаломщиків, старший член будівельного комітету з перебудови астраханської єпархіальної бібліотеки і спорудження нового корпусу при жіночому єпархіальному училищі, керуючий астраханським болдінським Покровським монастирем, член Комітету Каспійських рибних і тюленевих промислів.
З 30 жовтня 1889 — економ Софійського митрополичого дому в Києві. 1892—96 — голова правління Київського єпархіального заводу церковних свічок, багато зробив разом з митрополитом Іоанникієм (Руднєвим) для його розвитку, збільшення капіталів, придбання земель й влаштування воскобійні на Пронєвщині. 5 липня 1896 прийняв постриг у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври з ім'ям Антоній (на честь печерського преподобного). 10 липня 1896 висвячений на архімандрита, призначений намісником Лаври (жив у корпусі № 1). Брав активну участь у церковно-громадському житті Київської єпархії. Був членом Київської духовної консисторії, членом ради і почесним членом Київського Свято-Володимирського братства, дійсним членом Церковно-археологічного товариства при Київській духовній академії, почесним членом Петропавлівського попечительства про недостатніх вихованців Київської духовної семінарії, Київського товариства релігійно-морального виховання,
Київської єпархіальної училищної ради. 18 липня 1900 в Києві відбулися урочистості з нагоди ювілею служіння Антонія церкві. 30 вересня 1909 звільнений через хворобу, перебував на спочинку в Лаврі. Подарував монастирю 5 тис. крб. на будівництво нової лікарні і на два мармурові кіоти в соборі Успіння Пресвятої Богородиці. Могилу було зрівняно. 1991 на її місці монастир встановив надгробок — фігурний хрест на постаменті, виконані з полірованого лабрадориту. На чоловому боці постаменту викарбувано меморіальний напис та епітафію. Могилу обнесено огорожею з полірованих блоків червоного граніту з чорними стовпчиками.

 

  • Автор: Людмила Проценко, Лариса Федорова

Також на цій вулиці