Закарпаття і Лемківщина, 17 — поч. 20 ст.
На Підгір'ї для будівництва використовували дерево переважно листяних порід — бук, ясен, у низовинних районах — дуб. На Лемківщині будували зі смереки, ялини, бука, інколи — з вільхи, тополі, осики. Основним прийомом зведення будівель був зруб. Стелі вкладали по балках. На сволоці вирізали хрест, дату побудови, ім'я господаря.
Давні дахи були чотирисхилі, криті соломою, укладеною східцями гузирем донизу. В кін. 19 ст. у західній Лем- ківщині поширився двосхилий причілковий дах, критий ґонтом. Лемківські хати за пропорціями та структурою подібні до бойківських, щоправда дахи в них дещо нижчі. Як і на Бойківщині, на Лемківщині були поширені «довгі хати», в яких під спільним дахом розміщувалися житлові та господарські приміщення: хата, сіни, комора, стайня, «боїще», возівня. «Боїще» зовні вирізнялося великою брамою і подекуди підвищеним дахом. Будівлі споруджені в зруб зі смерекових кругляків, часто мали смугастий вигляд, оскільки стики зрубин білили. Господарські приміщення інколи обмащували глиною і фарбували вапном із синькою, прикрашаючи поверхні стін ще й крупними цятками.
Особливістю інтер'єра лемківської хати було звернення печі устям до причілку, а не до чола, як на решті земель України.
На рівнинному Закарпатті був поширений тридільний тип хати, переважно «хата + сіни + комора», з рубленими, обмащеними глиною стінами, які в давні часи білили, пізніше фарбували в синій колір. Часто вздовж чола влаштовували галерейки з аркадами та різьбленими стовпчиками. Чотирисхилі дахи мали покриття з соломи, драниць або ґонту. У храмовому будівництві до кін. 18 ст. існували чітко визначені три типи будівельних шкіл: бойківська, лемківська та марамороська. Найвищого розквіту воно досягло в кін. 17 — 18 ст. В церквах встановлювалися багатоярусні іконостаси з різьбленням та монументальним живописом барокового характеру. Особливість окремих церков на Закарпатті полягає в тому, що композиційною домінантою в них є не центральна, а західна частина, завершена дзвіницею. Така стилістична відмінність спостерігається, зокрема, у храмах лемківської будівельної школи.
Також на цій вулиці
-
Архітектурно-етнографічний комплекс «Вітряки», 19—20 ст.
Солов'їна
-
Архітектурно-етнографічний комплекс «Карпати»
Солов'їна
-
Архітектурно-етнографічний комплекс «Наддніпрянщина», 17—20 ст.
Солов'їна
-
Архітектурно-етнографічний комплекс «Південь України», 19—20 ст.
Солов'їна
-
Архітектурно-етнографічний комплекс «Поділля», 18-20 ст.
Солов'їна
-
Архітектурно-етнографічний комплекс «Полісся», 16—20 ст.
Солов'їна
-
Архітектурно-етнографічний комплекс «Полтавщина і Слобожанщина» 19-20 ст.
Солов'їна
-
Архітектурно-етнографічний комплекс «Українське село 1960—70-х рр.»
Солов'їна
-
Бойківщина, 19 – поч. 20 ст.
Солов'їна
-
Буковина і Покуття, 19 – поч. 20 ст.
Солов'їна
-
Гуцульщина, 18–20 ст.
Солов'їна
-
Львівщина, 17 ст.
Солов'їна
-
Садиба — с. Медведівці, Мукачівський р-н, Закарпатська обл., кін. 19 ст.
Солов'їна
-
Хата — с. Сімерки, Перечинськин р-н, Закарпатська обл., поч. 20 ст.
Солов'їна
-
Хата — с. Стричава, Велико- березнянськин р-н, Закарпатська обл., поч. 20 ст.
Солов'їна
-
Садиба — Південь Закарпаття, 19 — поч. 20 ст.
Солов'їна
-
Церква Покрови Богоматері — с. Плоске, Свалявський р-н, Закарпатська обл., 1792
Солов'їна
-
Садиба — с. Теребля, Тячівський р-н, Закарпатська обл., 17—18 ст.
Солов'їна