Лікарня Київського благодійного товариства 1909—10, в якій працював Трітшель К. Г.

ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКА, 104

 З 1891 ділянка належала Київському благодійному товариству, опікунками якого були дружини вищих посадових осіб. У цьому ж році за підтримки дружини генерал-губернатора О. Ігнатьєва С.Ігнатьєвої тут було відкрито безкоштовну амбулаторію з видачею ліків для неімущих киян. 1893 коштом відомого філантропа Н. Терещенка для амбулаторії споруджено спеціальну одноповерхову будівлю по фронту нинішньої вул. Лабораторної за проектом арх. В. Ніколаєва (не збереглась). У серпні 1909 — жовтні 1910 у садибі Київського благодійного товариства зведено новий корпус для безкоштовної стаціонарної лікарні з хірургічним відділенням. Одночасно в її тилу побудовано каплицю, яка призначалася для відспівування небіжчиків. Із західного боку до неї прилягало приміщення для розтину (не збереглось). Автор проекту — єпархіальний арх. Є. Єрмаков, який був штатним техніком благодійного товариства. Будівництво фінансував київський лісопромисловець і меценат С. Могилевцев. У забезпеченні медичним обладнанням брали участь цукрозаводчик О. Терещенко та його сестра В. Ханенко. Значне сприяння в організації медичного закладу надала дружина генерал-губернатора Ф. Трепова Є. Трепова, ім'я якої було присвоєне лікарні.

Після революції у садибі надалі розміщувалися медичні установи, зокрема, в 1920-х рр. — Дім немовляток. У післявоєнні роки по фронту вулиць Червоноармійської та Лабораторної споруджено корпус поліклініки, у колишньому приміщенні лікарні містилася дитяча поліклініка № 1 Московського р-ну. Каплицю використовували для господарських потреб, до неї зроблено невеликі прибудови.
Л і к а р н я н и й к о р п у с. Двоповерховий з підвалом, цегляний, тинькований, у плані прямокутний, з ризалітами на видовжених фасадах. Планування коридорного типу. Перекриття пласкі, дах вальмовий, бляшаний. Фасад, паралельний фронту вул. Червоноармійської, лаконічно оформлено у стилі раціональний модерн з декоративними геометричними елементами. Головний вхід підкреслено ризалітом, над входом розміщувався напис із зазначенням імені Є. Трепової (не зберігся). Виділяється об'єм операційного приміщення з великим вікном на другому поверсі (початково операційна мала також верхнє освітлення через скляний ліхтар). Цегляні димарі втрачені.
К а п л и ц я. Цегляна, тинькована, у плані прямокутна. Декор стриманий, над входом — півциркульний фронтон. Початкове завершення каплиці у вигляді приземкуватого шатра, увінчаного хрестом, нині втрачене. 1999—2000 каплицю перебудовано на церкву: до північного фасаду прибудовано додатковий об'єм; споруду завершено дерев'яною вежею; чоловий фасад увінчано дерев'яним лучковим фронтоном. 2000 церкву освячено в ім'я св. Романа Солодкоспівця.
Комплекс доброчинної лікарні — цікавий зразок медичного закладу поч. 20 ст.
Лікарня була розрахована на 18 ліжок і приймала переважно хірургічних хворих; амбулаторія — хворих за всіма профілями.
На поч. 20 ст. завідував медичною частиною лікарні, в 1910—14 — лікарнею й амбулаторією Трітшель Карл Генріхович (1842—1914) — лікар, вчений, завідувач кафедри окремої терапії із госпітальною клінікою медичного факультету Університету св. Володимира (1878—1903), ординатор військового госпіталю (1879—1904). Одночасно працював у лікарні Маріїнської громади сестер-жалібниць, викладав на Самаритських курсах Товариства допомоги для інтелігентних жінок, був одним із засновників (1907) і професором Вищих жіночих курсів. Член Товариства для боротьби з сухотами та бугорчаткою, яке створило єдиний в Російській імперії санаторій для хворих на туберкульоз у Пущі-Водиці під Києвом, консультував у ньому; один із засновників (1901) і активний діяч Товариства швидкої медичної допомоги в Києві. У ці роки брав участь у Міжнародних конгресах по боротьбі з туберкульозом (Відень, 1907; Брюссель, 1910) і з проблем гігієни (Берлін, 1907).
Тепер споруди перебувають на ремонті.
[1991]. 

  • Автор: Михайло Кальницький, Лариса Федорова

Також на цій вулиці