Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра. Вежа Онуфріївська (Палатна), 1701

Січневого повстання

Найдавніше зображення споруди – на гравюрі 1702 Л. Тарасевича. Первісно була двоярусною. У 18 – на початку 20 століття завершувалася хрестом-корогвою - «прапором Христової перемоги». 

За період існування зазнала перебудов і переробок. До 1718 використовувалась як церква святого Онуфрія, культ якого був поширений в Україні в минулі століття (звідси й назва вежі). Наявність церкви підтверджує Інокентій (Щирський) у присвяті гетьману
І. Мазепі до гравюри із зображенням преподобного Онуфрія – «великому великого угодника Бжія Прп. Онуфрія любителю и любовь свою воздвиженны во память его на стенах Лавры Печерской храмом известившему». Будівля пошкоджена під час пожежі 1718. Про необхідність поновлення церкви св. Онуфрія йдеться у повідомленні архімандрита Іоанникія (Сенютовича) Київському губернатору – князю П. Голіцину. На існування церкви на оборонних мурах до пожежі 1718 вказує історик М. Берлинський («одна церква на північно-східному наріжжі монастиря перетворена на монастирську палатну»). У поясненні до плану Києво-Печерської лаври видання 1826 митрополита Євгенія (Болховітінова) також позначена «палата, колишня церква, де зберігаються тепер різні столові припаси». Переведена з корпусу № 13 палата (полата) розміщувалась у вежі з останньої чверті 18 століття.
Бляшане покриття даху зроблено у середині 1780-х років. З кінця 18 століття до 1920-х років використовувалася для зберігання запасів соленої та в'яленої риби, круп, бобових, сухофруктів, олії та інших продуктів харчування для трапези. Звідси друга назва вежі – Палатна.
1906 капітально відремонтована з облицюванням цеглою, 1907 встановлено металеві ґрати у вікна. Пошкоджена 1918, 1942-43. У 2-й половині 1940-х років використовувалась овочевою базою. 1952-53 відремонтована за проектом архітектора
І. Шмульсона й пристосована під лабораторію спецсплавів Інституту металознавства АН УРСР (містилася тут до кінця 1960-х років). Залізобетонними конструкціями було укріплено мурування стін, влаштовано систему вентиляції, водяного опалення та енергопостачання. Таке пристосування негативно впливало на стан збереження пам'ятки.
1986 за проектом архітектора Л. Мішуткіної розпочато комплексні роботи з реставрації споруди у формах початку 18 століття. Було укріплено фундаменти, замінено перекриття, сходи, відновлено конструкції завершення, встановлено нові заповнення вікон і дверей, ґрати (реставрацію не закінчено). Двоярусна, цегляна, тинькована, побілена, у плані хрещата зі зрізаними наріжжями рамен. Дах напівшпилястий над кожним раменом, з вальмами над зрізаними наріжжями, з мансардними приміщеннями, завершений на перетині гребенів дерев'яною маківкою-ліхтариком. Стіни й склепіння другого ярусу виконано з цегли на вапняному розчині. Міжповерхові перекриття – із сучасних матеріалів. Фундаменти гранітні.
Вирішена у формах українського бароко. Фасади другого ярусу декоровано наріжними лопатками, розкріпованим карнизом, профільованими лиштвами і трикутними сандриками в оформленні вікон, міжповерховими гуртами. Перший ярус має гладеньку площину стін. Вхід влаштовано з заходу.
Пам'ятка – цінний зразок оборонної архітектури початку 18 століття. Тепер на реставрації.

  • Автор: Лариса Мішуткіна, Людмила Рилкова

Також на цій вулиці