Київська фортеця – Казарми військових кантоністів, 1835—39

Московська, 45

Завершували низку будівель, які з'єднували Васильківське укріплення з Печерською цитаделлю. Прилягали до Кавалерійського бастіону цитаделі. Проектувалися для розміщення військового навчального закладу для солдатських дітей (т. зв. кантоністів), а також як складова частина фортечного фронту. Мали на озброєнні 104 гармати і 280 рушниць, 1835 осіб гарнізону.
1858—59 проведено додаткові роботи, під керівництвом військового інж. Д. Біркіна насипано гласиси перед казармою і вежами № 2 і 4.
У плані прямокутний витягнутий цегляний корпус (390X20 м), первісно двоповерховий, розчленований на 52 окремі склепінчасті відсіки-каземати. Планування коридорне. У 2-й пол. 19 ст. з боку Наводницької балки добудовано окремий об'єм з теплою церквою.
У 1930-х рр. над середньою частиною добудовано два поверхи, над бічними — один. Стіни тиньковано, розчленовано лопатками. Перший поверх головного фасаду рустований. Перекриття двох нижніх поверхів склепінчасті, верхніх — плоскі.
З 1865 в цьому будинку містилося Київське піхотне юнкерське училище (з 1897 — Київське військове училище, з 1914 — 1-е Київське Костянтинівське військове училище). У 1902—06 його викладачем був Є. Кузьмін — військовий за освітою, мистецтвознавець та художній критик. Вихованцями училища у різний час були: військові міністри УНР — В. Сальський (міністр у 1919—20 та в екзилі у 1922—40), О. Галкін (міністр у 1920—21), українські воєначальники часів визвольних змагань 1917—21 — Г. Базильський, О. Бурківський, А. Вовк, В. Кущ, В. Ольшевський, В. Сікевич, М. Янчевський, В. Янченко та командувач білогвардійської Добровольчої армії — А. Денікін.
У радянський час тут була школа зв'язку ім. М. Калініна, потім — училище зв'язку.
Тепер у комплексі будинків Військового інституту зв'язку Міністерства оборони України [610].

  • Автор: Михайло Кальницький, Геннадій Осадчий, Тетяна Трегубова.

Також на цій вулиці