Садиба 1899—1900, в якій проживали Кузьмик М., Пазовський А. М.

Б. Хмельницького, 36

Забудову садиби складали малоповерхові, мішані споруди. Значну частину ділянки займав великий сад. На червоній лінії вулиці стояв дерев’яний одноповерховий будинок. 1881 Н. Фаворов відділив частину ділянки своїй доньці О. Корсунській, її садиба отримала № 36-а (сучасний № 34 по вул. Б. Хмельницького). У грудні 1898 майно перейшло до нового власника — підрядчика Ф. Альошина, який повністю оновив забудову. На ділянці було зведено п’ятиповерховий прибутковий будинок з чотириповерховим флігелем. Автор проекту — арх. І.Ніколаєв. Шостий півповерх над п’ятим поверхом головного будинку надбудовано, ймовірно, у кін. 1940-х — на поч. 1950-х рр. (1952 вже згадується мансарда).

Головний будинок. На червоній лінії забудови вулиці. П’ятиповерховий, з мансардним поверхом, мурований, тинькований, у плані Т-подібний, односекційний. Перекриття пласкі. Дах двосхилий.

Композиція чолового фасаду центрально-осьова симетрична. Вісь симетрії підкреслено розкріповкою та прямокутним у плані еркером на рівні третього—п’ятого поверхів, що завершується вежкою з фігурним шпилем. Прорізи еркера фланковано здвоєними тричвертєвими колонами четвертого— п’ятого поверхів. Симетрію підкреслюють бічні двоосьові розкріповки з балконами на другому—п’ятому поверхах, дещо порушує — прямокутний отвір проїзду з лівого боку. Віконні прорізи другого—четвертого поверхів прямокутні з клинчастими перемичками, п’ятого поверху — півциркульні. Фасад декоровано ліпленими модульйонами, картушами, ширінками, фестонами. На картуші, що увінчує еркер, — монограма власника. Правий торцевий фасад прорізано кількома вікнами. Дворові фасади мають спрощене архітектурне оздоблення, змодельоване в цеглі.

В інтер’єрах збереглися деталі первісного оздоблення — сходові марші з огорожею, карнизи, розетки стель, віконні заповнення.

Флігель. У глибині садиби, паралельно головному будинку. Чотириповерховий з напівпідвалом, мурований, тинькований, у плані Г-подібний. Перекриття пласкі. Дах двосхилий.

Композиція чолового фасаду центрально-осьова симетрична, підкреслена центральною і бічними розкріповками, виділеними лопатками, оформленими дощаним рустом. Центральну розкріповку завершено півциркульним щипцем, в полі якого вміщено кругле горищне вікно-люкарну. Вхідний отвір розташовано на центральній осі. На бічних розкріповках — два ряди балконів. Прямокутні віконні прорізи на рівні другого і третього поверхів акцентовано клинчастими замковими каменями. Підвіконні ширинки містять рослинний орнамент. Фасад завершує профільований карниз, доповнений смугами зубчиків та бусів.

Садиба — зразок комплексної житлової забудови ділянки на одній з центральних вулиць міста.

1899 році в садибі орендувало приміщення для їдальні Київське товариство допомоги нужденним студентам, що було організовано при університеті 1872.

У флігельному будинку, в студентській квартирі, 29 квітня 1900 читав реферат А.Луначарський, який проводив пропагандистську роботу в Києві як представник РСДРП. Серед присутніх, які були заарештовані поліцією, був видатний в майбутньому історик Є. Тарле. На поч. 20 ст. в будинку проживав деякий час власник садиби — Ф. Альошин, підрядчик, доброчинник, почесний попечитель Софійського духовного училища; у 1910-х рр. — арх. К. Остроградський.

1941--42 у садибі проживав Кузьмик Микола (псевд. — Петренко) — провідник ОУН, член мандрівного апарату пропаганди ОУН. Родом із Закарпаття. Після виїзду з Києва О. Ольжича 1942 був одним із керівників націоналістичного підпілля, редагував нелегальний бюлетень ОУН «Сурма — східне видання». Восени 1942 арештований гестапо разом з іншими членами ОУН, страчений.

У серед. 1910-х рр. у головному будинку жив Пазовський Арій Мойсейович (1887—1953) — диригент, народний артист УРСР (з 1935) і СРСР (з 1940); диригент оперних театрів Харкова (1910—11, 1920—23, 1933—34), Одеси (1911—13, 1918—20), художній керівник Ленінградського театру опери та балету ім. С. Кірова (1936—43), Великого театру у Москві (1943—48), Київського театру опери та балету (1934—36).

Під час проживання в цій садибі — диригент київської опери (1913—15). Тепер — житлово-офісний будинок з торговельними приміщеннями на першому поверсі [1867].

 

  • Автор: Марія Кадомська, Олександр Кучерук, Олена Мокроусова

Також на цій вулиці