Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра. Вежа Іоанна Кущника, 1696–1701

Січневого повстання

Церкву освячено на честь святого патрона гетьмана І. Самойловича – преподобного Іоанна Кущника (жив у 5 столітті у Віфінії), пам'ять якого вшановується 15 січня. 

Первісну архітектуру споруди обумовило її дозорне, бойове та культове призначення. Сім граней об'єму винесено в бік «поля». Стіни прорізано бійницями для артилерійського та рушничного бою. Влаштовано зовнішню бойову галерею на дерев'яних консолях, пов'язану з бойовими галереями прилеглих прясел оборонних мурів. Вежа та церква в ній зазнали пошкоджень під час пожежі 1718.
Про необхідність поновлення трьох церков на оборонних мурах, серед яких названо і церкву Іоанна Кущника, йдеться 1721 у повідомленні архімандрита Лаври Іоанникія (Сенютовича) Київському губернатору – князю П. Голіцину (проте церкву, ймовірно, не відновляли). 1785 зроблено бляшану покрівлю. 1797 капітально відремонтовано.
1918 пошкоджена внаслідок вибуху порохових складів на Звіринці, у тому ж році відремонтована. Ремонтувалася 1953. У 1972 проведено ремонтно-реставраційні роботи (архітектор А. Кулагін, мистецтвознавець В. Підгора): укріплено склепіння та стіни, реставровано конструкції даху та бані, відкрито закладені прорізи верхнього ярусу та підбанника, позолочено хрест, виконано зовнішні опоряджувальні роботи.
Триярусна, цегляна, тинькована, побілена, восьмигранна, у плані – неправильний восьмикутник, видовжений по осі схід-захід, завершена двозаломною банею з бляшаною покрівлею на восьмигранному підбаннику, увінчана позолоченими маківкою з хрестом на кулі. Перекриття першого та другого поверхів пласкі (первісно дерев'яні), третього – цегляне зімкнуте склепіння, на яке спирається цегляний підбанник, перекритий купольним склепін-ням. Розміри споруди в плані по поздовжній і поперечній осях на першому поверсі – 9,0 і 7,3 м; на другому – відповідно 8,5 м та 7,0 м. Висота до хреста – 25 м. Стіни на рівні першого поверху завтовшки 1,5 м, третього – 1,2 м. Розміри цеглин мурування 30-31 х 15 х 5 та 28-29 х 15,5 х 5,5 см.
Вирішена у формах українського бароко. Стіни нижнього ярусу на рівні другого поверху прорізано рушничними бійницями. На верхньому поверсі віконні прорізи з арковими перемичками вміщено у прямокутні ніші з утопленим профільованим обрамлен-ням. Площини граней розчленовано вузькими підвіконним і надвіконним гуртами, завершено профільованим карнизом. Таким самим карнизом оформлено восьмигранний підбанник з арковими віконними прорізами та нішами, що чергуються між собою на його гранях.
Вежа – визначний зразок фортифікаційної споруди 17-18 ст. з паралельною культовою функцією, виконана у формах українського бароко. Відіграє провідну роль в системі оборонних укріплень монастиря.

  • Автор: Маріонілла Говденко, Людмила Рилкова

Також на цій вулиці