Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра. Вежа Південна (Годинникова), 1698–1701

Січневого повстання

Зведена як фортифікаційна споруда з бійницями для вогню, що вівся з флангів. Годинник на вежі встановлено у 1760-х роках лаврським підданим, годинниковим майстром П. Чернявським. За описом 1786, «при годиннику» був дзвін вагою понад 30 пудів (відбивав години) та п'ять малих дзвонів вагою 35, 30, 25, 20 та 15 фунтів. 1816 годинник з боєм перенесено на Велику лаврську дзвіницю, але вежа зберегла назву Годинникової. 

Первісно мала ґонтове покриття, яке 1785 замінено на бляшане. 1797 вежу тиньковано й побілено.
У 18 столітті втратила фортифікаційне значення у зв'язку з будівництвом Печерської цитаделі й поступово перетворилася на господарську будівлю.
1925-26 проведено капітальний ремонт, під час якого стіни вежі було стягнуто у двох рівнях сталевим обруччям.
1973 під керівництвом архітекторів М. Говденко та О. Годованюк здійснено реставрацію пам'ятки: укріплено стіни ін'єктуванням розчину в тріщини, замінено пошкоджені елементи конструкції бані, відновлено декор фасадів тощо.
Двоярусна, восьмигранна, цегляна, тинькована, побілена, завершена дерев'яною з бляшаною покрівлею банею барокової форми з банькою та маківкою, увінчаною хрестом на кулі. На гранях вежі прорізано по одному вузькому вікну-бійниці з півциркульною перемичкою. Стіни завершено карнизом складного профілю. Вхід у споруду – з північного боку.
Вежа – цінний зразок фортифікаційного мистецтва України кінця 17 – початку 18 століття.

 

  • Автор: Михайло Дегтярьов, Людмила Рилкова

Також на цій вулиці