Пороховий льох у Павлівському бастіоні, 1748

Січнево­го повстання, 17

Рішення про будівництво льо­ху стурбувало керівництво Лаври, яке направило прохання про заборону бу­дівництва на ім'я генерал-губернатора М. Леонтьєва. Комісія, створена з метою розв'язання конфлікту, прийняла пози­тивне рішення щодо будівництва, під­кресливши при цьому, що «окрім зазна­ченого найзручнішого і найпристойнішого місця у всій Києво-Печерській фортеці для вибору і побудови цього порохового кам'яного льоху нема». 1768 київський митрополит Арсеній знову звертається з проханням пе­ренести льох в інше місце, тому що він розташований в 10 сажнях від лавр­ської огорожі і споруд при ній, а тому у разі нещасного випадку загрожує Лаврі найстрашнішими руйнуваннями. За розпорядженням Військового міністер­ства 1868 було затверджено проект побудови окремого «порохового мі­стечка», нездійсненого через брак кош­тів.

Пороховий льох за об'ємно-просторо­вим та конструктивним вирішенням близький до порохових льохів Петро­павлівської фортеці у Петербурзі. Ви­користовувався за прямим призначен­ням до 1885. Пізніше — склад. Одноповерховий, цегляний, у плані пря­мокутний, двокамерний, наполовину заглиблений у землю. Перекрито напів- циркульним склепінням. У стінах улаш­товано вентиляційні та вибухогасні ка­нали і продухи. Поздовжні стіни і скле­піння зміцнено 12-ма контрфорсами (по шість з кожного боку), об'єднаними глухими арками вздовж фасадів, які є основними архітектурними і декора­тивними елементами будівлі. Бічні фа­сади завершено трикутними фронтона­ми. Споруда занепала, фундамент у деяких місцях осів, є тріщини в стінах, конструкціях, відсутня покрівля, обси­пався тиньк, втрачено декоративні де­талі. Будівля перебуває у напівзруйнованому стані [592].



 

  • Автор: Володимир Ленченко, Ольга Ситкарьона

Також на цій вулиці