Церква св. Параскеви — с. Зарубинці, Монастирищенський р-н, Черкаська обл., 1742
Тридільна, триверха, рублена з дубового тесаного бруса. Всі бані виведено восьмериками і вивершено шатрами та зрубними ліхтарями без вікон. Центральна баня більша і вища, має два заломи. Верхи бабинця і вівтаря — з одним заломом. Стіни й підбанники шальовані. Заломи, шатра і маківки криті фарбованою бляхою. На маківках збереглися первісні традиційні хрести — чотирикінцеві з півмісяцями, і квітами, які є прадавніми сакральними знаками етнічних предків українців. Через вікна у стінах і підбанниках храм заливають потоки світла. Воно наповнює весь простір багатозаломних бань, виграє світлотінями на зрубних поверхнях стін, заломів, на різьбленні численних скоб, якими перев'язані всі верхи під заломами й шатрами, на всю висоту освітлює іконостас. Бруси карнизів на банях різьблені традиційними «косицями», що здавна є священними знаками. Різьблені одвірки відтворено за аналогами. Різьблений позолочений іконостас 18 ст., встановлений у наві перед вівтарем, зазнав значних втрат. Не збереглися царські врата, ікони цокольного і всі елементи намісного рядів, а також праві половини святкового і патріаршого рядів. В апостольському ряді збереглися дві різьблені колонки, дві ікони, різьблені рами. Вцілілі частини стали основою для реконструкції втраченого. Іконостас немовби моделює фасад пишної барокової будівлі, розчленованої карнизами на яруси — ряди з вікнами-іконами у різьблених рамах. Верхня частина іконостаса сприймається як імітація барокового фронтону, тут розміщені медальйони патріарших сюжетів, ікона Богоматері. Увінчує іконостас хрест з мальованим розп'яттям уніатської іконографії — чи не єдиний вплив унії, за якої збудовано церкву.
Цокольна частина складається з постаментів колонок намісного ряду. В них збереглися позолочені різьблені обрамлення восьмикутних ікон. Апостольський ряд підноситься над святковим рядом аркадою з пишно різьбленими рослинним орнаментом колонками і рамами великих апостольських ікон. Структуру намісного ряду відтворено за аналогією до апостольського. Особливої урочистості іконостасу надає святковий ряд, розвинений за рахунок внутрішнього горизонтального поділу карнизами. Ікони свят у медальйонах розміщені двома ярусами, по центру у хрещатій з заокругленнями рамі — «Тайна вечеря» (втрачена). Все тло між медальйонами святкового ярусу суцільним килимом заповнює різьблений позолочений орнамент аканта з окремими круглими квітами. Такий великий масив позолоченого сяючого різьблення разом з аналогічним різьбленням царських врат (виконані за зразком врат із церкви 18 ст. у с. Кожанка) є емоційним центром цієї видатної пам'ятки традиційної культури.
Також на цій вулиці
-
Архітектурно-етнографічний комплекс «Вітряки», 19—20 ст.
Солов'їна
-
Архітектурно-етнографічний комплекс «Карпати»
Солов'їна
-
Архітектурно-етнографічний комплекс «Наддніпрянщина», 17—20 ст.
Солов'їна
-
Архітектурно-етнографічний комплекс «Південь України», 19—20 ст.
Солов'їна
-
Архітектурно-етнографічний комплекс «Поділля», 18-20 ст.
Солов'їна
-
Архітектурно-етнографічний комплекс «Полісся», 16—20 ст.
Солов'їна
-
Архітектурно-етнографічний комплекс «Полтавщина і Слобожанщина» 19-20 ст.
Солов'їна
-
Архітектурно-етнографічний комплекс «Українське село 1960—70-х рр.»
Солов'їна
-
Лівобережна Наддніпрянщина, 17 — поч. 20 ст.
Солов'їна
-
Правобережна Наддніпрянщина, 18—20 ст.
Солов'їна
-
Садиба з хатою родини Шевченків — Звенигородщина, 19 ст.
Солов'їна
-
Школа — с. Лоташеве, Тальнівський р-н, Черкаська обл. кін. 19 ст.
Солов'їна
-
Садиба — Правобережна Черкащина, кін. 19 — поч. 20 ст.
Солов'їна
-
Садиба — Правобережна Київщина, 19 ст.
Солов'їна
-
Садиба — Правобережна Черкащина, 18 — кін. 19 ст.
Солов'їна
-
Садиба — Правобережна Черкащина, поч. 20 ст.
Солов'їна
-
Садиба священика — Звенигородщина, кін. 19 — поч. 20 ст.
Солов'їна
-
Хата-садиба — с. Рижавка, Уманський р-н, Черкаська обл., 18 ст.
Солов'їна
-
Садиба — центральна Уманщина, кін. 19 ст.
Солов'їна