Садиба кін. 19 — поч. 20 ст., в якій проживали Єрмаков В. П., Павловський О. Д.

Саксаганського, 41

Фасадний будинок чотириповерховий з підвалом, цегляний, пофарбований у світло-жовтий колір, архітектурні деталі — у білий. Флігель чотириповерховий з підвалом, цегляний, пофарбований у теракотовий колір, архітектурні деталі — в білий. Обидва будинки оформлені у цегляному стилі.У садибі проживали відомі вчені. У кін. 19 ст. до 1911 — Єрмаков Василь Петрович (1845—1922) — математик і механік, чл.-кор. Імператорської Санкт- Петербурзької АН (з 1884), один із засновників Київського фізико-математичного товариства (1890), засновник і організатор «Журнала злементарной математики» (1884—86) і його продовження «Вестника опитной физики и злементарной математики» (1886), що довгий час був єдиним у Російській імперії науковим виданням у цій галузі. У період проживання в цьому будинку професор Київського університету (з 1877), завідувач кафедри вищої математики Київського політехнічного інституту (з 1898), товариш голови Київського фізико-математичного товариства. Наукові праці присвячено проблемам математичного аналізу — теорії диференціальних рівнянь звичайних і частинних похідних, теорії ймовірності, варіаційних числень, питанням аналітичної геометрії, теоретичної механіки. Мешкав також на вул. Паньківській, 9 у прибутковому будинку М. Грушевського (1911—12; не зберігся), у житловому будинку КПІ № 1, квартира № 4 (1913—22).

У кін. 1910-х рр. (до 1919) — Павлов ський Олександр Дмитрович (1857— 1944) — патолог, мікробіолог, хірург, завідувач кафедри хірургічної патології й терапії медичного факультету Київського університету (1889—1912), професор (до 1919), ініціатор утворення в Києві Товариства для боротьби із заразними хворобами і першої в Росії Київської пастерівської антирабічної станції (1894), яку він очолював, Бактеріологічного інституту (1896), в якому був першим директором і керував відділом сироваток (до 1909). Член санкт-петербурзьких Товариства російських лікарів (з 1882) і Пироговського хірургічного товариства лікарів (з 1888), Київського товариства лікарів і Акушерсько-гінекологічного товариства при університеті (з 1889). У роки 1-ї світової війни — організатор і керівник госпіталю Червоного Хреста в Києві. Досліджував механізм зараження туберкульозом (розробив живильне середовище для туберкульозних бактерій), риносклеромою (1897 винайшов препарат для її лікування), розвиток хірургічних, газових інфекцій, першим в Російській імперії виготовив і застосував для лікування протидифтерійну сироватку (1895) тощо. 1919 емігрував. Мешкав на цій вулиці також у будинках № 70 (кін. 19 ст. — 1901; будинок не зберігся), № 28 (1904—07), з 1908 — на вул. Предславинській, 41 (будинок не зберігся), з 1913 — на вул. Володимирській, 68.Тепер на першому поверсі головного будинку хімчистка [1364].

Елла Піскова, Лариса Федорова.

и��О�� медичного інституту, з 1928 керував клінікою і кафедрою пропедевтики внутрішніх захворювань, якій по смерті вченого було присвоєно його ім'я. Одночасно очолював клінічно-еспериментальні відділи українських науково-дослідних інститутів: ендокринології (1932 - 34) й харчування (1930 - 41; тепер Київський НДІ гігієни харчування МОЗ України). З 1945 науковий керівник цього закладу. Відповідальний редактор журналу «Радянська медицина», заступник голови правління Всесоюзного й Українського терапевтичних товариств. Досліджував проблеми фізіології та патології кровообігу і травлення, лікування болю, грудної жаби, виразкової хвороби тощо. Одним з перших у вітчизняній науці звернувся до проблем функціональної діагностики і патології підшлункової залози.

На поч. 20 ст. в будинку мешкала Массіні Катерина Августівна (1840 – 1912) — оперна співачка (сопрано), педагог. Виступала на оперних сценах Мілана, Мадрида, Лісабона, Одеси, Києва (1874 - 78), Москви. Композитор П. Чайковський присвятив їй романс «Він так мене кохав». У ці роки давала приватні уроки. Учні — Є. Горянський, Т. Леліва-Копистинський, Д. Рознатовський, М. Ростовська та ін. Померла в Києві.

Тепер у напівповерсі салон краси та кафе [1341].

Автор: Віктор Завада, Елла Піскова

Садиба кін. 19 — поч. 20 ст., в якій проживали Єрмаков В. П., Павловський О. Д.

Також на цій вулиці