Житловий будинок 1910–11, в якому проживали Бучма А. М., Глущенко М. П., Касіян В. І., Лисен­ко М. Г., Мейтус Ю. С., Шумський Ю. В.

Вул. Володимирська, 14/8

П'ятиповерховий, цегляний. Збудова­но на замовлення київського купця Я. Файбишенка.

У цьому будинку проживали відомі діячі культури.

З серпня 1944 до січня 1957 – Бучма Амвросій Максиміліанович (1891 – 1957) – актор, режисер, педагог, на­родний артист СРСР (з 1944). З 1936 творча біографія Бучми пов'язана з Київським українським драматичним театром ім. І. Франка. У 1946– 48 – художній керівник Київської кі­ностудії художніх фільмів. Під керів­ництвом А. Бучми було створено філь­ми «Нескорені» (1945, зіграв роль го­ловного героя Тараса Яценка), «Подвиг розвідника» (1947, рольЛещука); зіграв роль боцмана Дзюби у фільмі «В да­лекому плаванні» (1947). У цей же час на сцені театру створив образ Ма- кара Діброви в однойменній п’єсі О. Корнійчука (Державна премія СРСР. Роботу в театрі й кіно поєднував її з педагогічною діяльністю. 1940–5' (з перервою) – професор Інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Похований на Байковому цвинтарі. Ім’ям митця назване вулицю у Києві. Його дружина Бжеська Валентина Юхимівна (1896–1977) – актриса, за­служена артистка Узбецької РСР (з 1944) і УРСР (з 1951), до 1957 працю­вала в одному театрі з чоловіком. Сім'я А. Бучми проживала у квартирі № 1 на другому поверсі. У робочій кімнаті актора збереглося чимале меморіальних речей. Щорічно, за тра­дицією, в день пам'яті А. Бучми (6 січня) у квартирі збираються його друзі й шанувальники таланту.

1944–77 – Глущенко Микола Петро­вич (1901–77) – живописець, заслу­жений діяч мистецтв УРСР (з 1946), народний художник СРСР (з 1976). З 1944 життя і діяльність митця нерозривно пов'язані з Києвом і цим будинком.

За цей час Глущенко створив численні пейзажі, серію портретів «Герої парти­занського руху в Україні», «Київ після визволення», а також пейзажі Закар­паття, Черкащини, Криму, Приазов'я, Донбасу; 1973 з виставкою «Мальов­нича Україна» побував у багатьох містах Європи. За серію робіт «Пейза­жі України» та інші 1972 був удостоє­ний Державної премії УРСР ім. Т. Шев­ченка. Проводив громадську роботу в Спілці художників УРСР, очолював секцію образотворчого мистецтва в Товаристві дружби із зарубіжними країнами «Україна».

Похований на Байковому цвинтарі. Сім’я М. Глущенка проживала на чет­вертому поверсі в лівому крилі будин­ку, у квартирі № 6. Майстерня худож­ника містилася у будинку № 25 на вул. Хрещатик.

1944–76 – Касіян Василь Ілліч (1896– 1976) – графік, народний художник СРСР (з 1944), дійсний член Академії мистецтв СРСР (з 1947), Герой Соціа­лістичної Праці (1974).

Твори: ілюстрації до повістей І. Франка «Борислав сміється» (1948), «Кобзаря» Т. Шевченка (1944, 1949, 1954, 1974), до повісті «Земля» О. Кобилянської (1950, 1954), новел В. Стефаника (1958) та ін. Відомий також як автор ряду мистецтвознавчих праць. Про­водив педагогічну роботу в Художньо­му інституті (з 1927), очолював сектор теорії в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, був головою Правління Спілки худож­ників УРСР (1944–56), брав участь у багатьох республіканських, всесоюз­них і міжнародних виставках. Відзна­чений Державною премією УРСР ім. Т. Шевченка (1964), Державною премією УРСР (1971). 1978 засновано премію ім. В. Касіяна. Похований на Байковому цвинтарі. Ім'ям митця на­звано вулицю у Києві.

Сім'я художника проживала в кварти­рі № 5 на четвертому поверсі. 1943-58 – Лисенко Михайло Григо­рович (1906–72) – скульптор, народ­ний художник СРСР (з 1963), дійсний член Академії мистецтв СРСР (з 1970). У ці роки керував відділом монумен­тального живопису і скульптури Ака­демії архітектури УРСР. Працював ви­кладачем Художнього інституту (з 1947 – професор), де виховав цілу плеяду талановитих скульпторів. Виконав серію скульптурних компо­зицій, присвячених героїчному подвигу українського народу у Великій Віт­чизняній війні 1941–45 рр.– «Подвиг семи колгоспників», «Партизанський рейд», «Похорон партизана»; портрети Т. Шевченка, художників – В. Касіяна, О. Шовкуненка, народного артиста СРСР І. Мар'яненка, композитора К. Данькевича, письменників М. Бажана, М. Стельмаха, а також створив низку ліричних творів – «Вірність», «Сім'я» та ін. Автор пам'ятника М. Щорсу у Києві (1954), Пагорба Слави у Львові (1958).

Проживав із сім'єю у квартирі № 14. 1959 переїхав до власного будинку в Райдужному пров.

1903–97 (з перервами) у квартирі № 8 проживав Мейтус Юлій Сергійович (1903–97) – композитор, народний ар­тист УРСР (з 1973). Автор 15 опер, у т. ч. «Молода гвардія» (1947), «Укра­дене щастя» (1960), «Ярослав Мудрий» (1973), «Іван Грозний» (1983) та ін.; численних симфонічних, вокально-симфонічних, хорових, вокальних тво­рів, романсів, балад, музики до драма­тичних вистав. 1927–33 написав кілька музичних композицій до спектаклів театру «Березіль», зокрема «Жовтне­вий огляд», «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «97» М. Куліша, «Диктатура» І. Микитенка тощо. Від­значений Державними преміями СРСР (1951), УРСР ім. Т. Шевченка (1991). 1944 - 54 – Шумський Юрій Васильо­вич (справж.– Шомін, 1887–1954) – актор, режисер, народний артист СРСР (з 1944). З 1934 працював у Києві, в українському драматичному театрі ім. І. Франка. Артист широкого діапа­зону, видатний майстер художнього читання.

У повоєнні роки в Києві на сцені театру створив серію образів учасників Великої Вітчизняної війни: генерала Ватутіна («Хрещатий яр» Л. Дмитерка, 1944), професора Буйка в однойменній п'єсі Я. Баша (1949), Романюка в «Ка­линовому гаї» О. Корнійчука (1950; Державна премія СРСР, 1951). Остання роль Шумського на сцені театру – адмірал Муравйов в «Порт-Артурі» І. Попова та О. Степанова (1954). Знімався в кіно. За виконання ролі Маршала Радянського Союзу Василевського у фільмі «Сталінградська битва» (1949) удостоєний Державної премії СРСР 2-го ступеня (1950). По­хований на Байковому цвинтарі.

Сім'я Шумського проживала у квар­тирі № 3 на третьому поверсі. Робочий кабінет зберігся таким, яким він був за життя актора.

У будинку також мешкала актриса Ки­ївського українського драматичного театру ім. І. Франка Н. Ужвій (з 1950 – на вул. Архітектора Городецького, 17/1). На фасаді будинку встановлено мемо­ріальні дошки: А. Бучмі (1962, граніт, бронзовий барельєф; ск. А. Шапран, арх. В. Корнєєва); М. Глущенку (1978, бронза, барельєф; ск. В. Довгань, арх. Ф. Юр'єв); В. Касіяну (1977, бронза, барельєф; ск. О. Ковальов); М. Лисенку (1986, бронза, барельєф; ск. Б. Лисенко, арх. Ю. Чеканюк); Ю. Шумському (1965, граніт; ск. І. Кавалерідзе, арх. Р. Бикова).

  • Автор: Тетяна Григор'єва, Михайло Кальницький

Також на цій вулиці