Садиба 1898—1900, в якій про­живав Радціг О. О.

Саксаганського, 112-а

 Головний будинок споруджено під наглядом автора проекту, флігель — арх. М. Гарденіна. В січні 1918 садибу пошкоджено під час артилерійсько­го обстрілу червоногвардійцями. У 1930-х рр. експертне обстеження флі­геля, що перебував в аварійному стані, проводили архітектори М. Даміловський і О. Кобелєв. Тоді ж здійснено його капітальну реконструкцію з пере­плануванням приміщень та зміцненням фундаментів. Ремонтні роботи у садибі проводились і пізніше, зокрема, 1956. Тил ділянки внаслідок значного пере­паду рельєфу укріплено цегляними під­пірними стінами.

Головний будинок, 1898—1900 (№ 112-а). Чотириповерховий з цоколь­ним поверхом, цегляний, пофарбо­ваний, у плані прямокутний. Пере­криття пласкі, дах двосхилий, з бляша­ним покриттям. Оздоблений у стилі історизм з елементами неоренесансу. Композиція фасадів симетрична. На головній осі — парадні й чорні сходи. Чоловий фасад тридільний: центр і фланги виділено накладними двоколонними портиками композитного ордера на рівні двох верхніх поверхів. У проміжках влашто­вано балкони (первісні ґрати замінено). Перший поверх рустований, в оздобленні інших поверхів широко застосо­вано гіпсові деталі (частково стан­дартні). В пишному декорі використано жіночі та лев'ячі маски у замкових каменях вікон, орнамент: «гротеск» — у ризалітах, рослинний — у підвіконнях. Будинок увінчує розвинений карниз з модульйонами, центральний ризаліт — напівциркульний фронтон з гербом в овалі. Вирізняються лиштви централь­них вікон, що складаються з пілястрів з орнаментом із монет. Над головним входом рельєфний десюдепорт із зоб­раженням серед виноградних грон амурів, які читають книжку й грають на сопілках. Бічні фасади вирішено у вигляді глухих брандмауерів.

Інтер'єри також насичені декором. Входи у три квартири зі сходових май­данчиків оформлено ошатними порта­лами під розвиненими фронтонами з жіночими масками. Стіни вестибюля розбито на фільонки й увінчано рос­линним фризом. Проїзд у південному крилі має перекриття з плафонами, оформленими овальними й циркульни­ми розетками. Над отвором проїзду — картуш у лапах грифонів, в якому вміщено дату будівництва (1900), ниж­че — рік відновлення (1956). Шпиль у завершенні центральної осі фасаду втрачено.

Флігель, 1900 (№ 112-б). П'ятиповер­ховий з цокольним напівповерхом, цег­ляний, пофарбований, у плані п'яти­кутний — за конфігурацією ділянки. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям. Оздоблений у стилі історизм з елемен­тами неоренесансу. Декорований менш виразно, але і в ньому витримано за­гальну пропорційність членувань, опо­рядження вікон ліпленими орнаменто­ваними лиштвами. Останній поверх з арковими вікнами увінчано розірваним криволінійним фронтоном. На першо­му поверсі — проїзд на подвір'я, де стояв сарай (не зберігся). На першо­му - четвертому поверхах було по три квартири (на три, чотири та п'ять кімнат), на п'ятому поверсі — одно­кімнатні квартири за коридорною сис­темою планування, у підвалі — дешеві квартири. Садиба — зразок капіталістичної жит­лової забудови, оформленої в тра­диціях київської архітектури кін. 19 ст.

04 у квартирі № 22 в садибі проживав Радціг Олександр Олександ­рович (1869—1941) — вчений у галузі теплоенергетики, чл.-кор. АН СРСР (з 1933), декан механічного відділення політехнічного інституту (1905-08). В період проживання за цією адресою викладач КПІ (1898—1911), завідувач кафедри прикладної механіки, заснов­ник і керівник лабораторії парових двигунів (з 1902); працював над док­торською дисертацією «Математична теорія обміну тепла в циліндрах паро­вих машин» (захистив 1905), що стала першою вітчизняною працею в галузі термодинаміки. Основоположник паротурбінобудування. 1904-11 мешкав у садибі КПІ. У 1910-х рр. у садибі містилися школа співу й оперний клас М. Вронського; приватний жіночий навчальний заклад 1-го розряду О. Домонтович-Шипілло. Тепер частину приміщень займають ге­неральне представництво «"Аерофлот" російські авіалінії» та кафе [1359].

 

  • Автор: Борис Єрофалов, Михайло Кальницький, Елла Піскова

Також на цій вулиці